13 зарплата в ЗСУ – детальний гід по виплатах законах і реаліях для військових

Військовослужбовці Збройних сил України отримують низку додаткових виплат, серед яких окреме місце займає щорічна грошова винагорода, яку в народі називають тринадцятою зарплатою. Ця виплата передбачена законодавством, але на практиці викликає багато запитань через нечіткість формулювань, бюрократичні затримки та різне трактування норм. У цьому матеріалі розібрано правову основу, механізм нарахування, типові проблеми та шляхи їх вирішення. Інформація базується на чинних законах, підзаконних актах та судовій практиці останніх трьох років.

Що таке тринадцята зарплата і хто її отримує

Тринадцята зарплата в ЗСУ – це щорічна одноразова грошова винагорода, яка виплачується військовослужбовцям за підсумками календарного року. Юридична назва цієї виплати – «винагорода за сумлінну службу та відмінне виконання обов’язків» або просто «щорічна матеріальна допомога» в окремих випадках. Плутанина виникає через те, що в різних нормативних документах вживаються різні терміни. Основним законом, що регулює це питання, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стаття 13 цього закону вказує на можливість виплати додаткової грошової винагороди, але конкретні умови визначаються Кабінетом Міністрів.

Право на отримання тринадцятої зарплати мають усі військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, а також мобілізовані особи, які перебувають на військовій службі не менше ніж 11 місяців на рік. Виняток становлять військовослужбовці строкової служби – вони не отримують цієї виплати, оскільки їхнє грошове забезпечення регулюється окремими нормами. Також важливо, що винагорода нараховується пропорційно до фактично відпрацьованого часу: якщо військовий служив лише 6 місяців, він отримає половину від повної суми. Це стосується як контрактників, так і мобілізованих.

Однак на практиці трапляються ситуації, коли військовослужбовців, звільнених зі служби в кінці року, позбавляють цієї виплати під приводом «відсутності наказу». Судова практика свідчить, що такі дії є незаконними. Верховний Суд у постанові від 2022 року підтвердив, що право на щорічну винагороду виникає за фактом проходження служби протягом року, а не на підставі внутрішнього розпорядження командира. Таким чином, кожен військовий, який відслужив не менше 30 днів у році, може претендувати на частку тринадцятої зарплати.

Згідно з опитуваннями, проведеними громадськими організаціями, лише 60% військовослужбовців отримують тринадцяту зарплату без затримок. Решта стикаються з бюрократичними перешкодами або отримують виплату в меншому розмірі.

Окремим питанням залишаються військові, які перебувають на лікуванні після поранення. Закон не робить для них винятків – час лікування вважається періодом військової служби, тому щорічна винагорода нараховується на загальних підставах. Проте на практиці фінансові органи часто вимагають додаткових довідок, що спричиняє затримки.

Законодавча база – які нормативні акти регулюють виплату

Основним документом, який визначає порядок нарахування та виплати тринадцятої зарплати, є Постанова Кабінету Міністрів України № 889 від 30 серпня 2017 року. Ця постанова затверджує «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України». У пункті 18 цього порядку зазначено, що «військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується щорічна винагорода за сумлінну службу в розмірі до одного місячного грошового забезпечення». Слово «до» створює простір для маневру командування, що часто призводить до зменшення виплат.

Додатковим регулятором є Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони № 260 від 7 червня 2018 року. Ця інструкція деталізує процедуру: які документи подавати, хто підписує наказ, які терміни. Зокрема, наказ на виплату має бути виданий до 1 грудня поточного року, а сама виплата здійснюється до 20 грудня. Якщо командир частини не видає наказ, це є порушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Крім того, Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців» містить норму, згідно з якою преміювання та додаткові виплати не можуть бути скасовані за рішенням командира нижчого рівня без погодження з вищим штабом. Це важливо, оскільки іноді командири батальйонів або полків намагаються позбавити військових тринадцятої зарплати як дисциплінарного стягнення. Така практика є незаконною – стягнення не впливає на обов’язкові виплати.

Також варто згадати, що у 2021 році було внесено зміни до Бюджетного кодексу, які зобов’язали Міністерство оборони закладати кошти на щорічну винагороду окремим рядком. До цього фінансування часто здійснювалося за залишковим принципом. Новий механізм передбачає, що обсяг виплат на наступний рік визначається на основі звітів про кількість особового складу на 1 січня. Це дозволило зменшити кількість відмов через нестачу бюджетних коштів, але повністю проблему не вирішило.

Судова практика останніх років показує, що позивачі, які оскаржують невиплату тринадцятої зарплати, виграють понад 80% справ. Найчастіше суди посилаються на те, що відсутність наказу командира не є підставою для невиконання закону. Крім того, Європейський суд з прав людини в одному з рішень зазначив, що затримки виплат військовослужбовцям порушують статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини.

Окремий аспект – мобілізовані особи. Згідно зі статтею 10 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізовані прирівнюються до контрактників в частині грошового забезпечення. Отже, вони мають таке ж право на тринадцяту зарплату. Проте на практиці фінансові органи часто не мають даних про фактичну тривалість служби мобілізованих, що призводить до помилок у розрахунках.

Як розраховується розмір тринадцятої зарплати

Обчислення тринадцятої зарплати базується на середньомісячному грошовому забезпеченні військовослужбовця. Формула така: береться сума всіх виплат за 12 місяців (оклад за посадою, оклад за військовим званням, вислуга років, надбавки за режимність, кваліфікацію, бойові чергування) і ділиться на 12. До уваги не беруться одноразові виплати, такі як матеріальна допомога на оздоровлення або допомога у разі поранення. Також не враховуються добові від відряджень. Потім отримана сума множиться на коефіцієнт, який визначає командир частини (від 0 до 1,0). Якщо командир не встановлює коефіцієнт, застосовується значення 1,0.

Розмір грошового забезпечення для розрахунку включає:

• посадовий оклад;
• оклад за військовим званням;
• надбавку за вислугу років (щомісячну);
• доплату за роботу з таємними документами;
• винагороду за безперервну службу.

Для військових, які виконують бойові завдання, додатково включаються відрядні виплати, визначені постановою КМУ № 168. Однак ці суми входять лише в частині, що перевищує звичайний оклад. Наприклад, якщо загальне грошове забезпечення за місяць становило 150 000 грн з них 50 000 – оклад, 100 000 – бойові, то для розрахунку тринадцятої зарплати береться лише окладна частина. Це викликає обурення серед військових, але закон наразі не передбачає врахування повних бойових виплат.

Мінімальна межа тринадцятої зарплати не встановлена, що дозволяє командирам зменшувати її до символічних сум. Втім, існує рекомендація Міноборони, що винагорода не може бути нижчою за одну четверту від окладу. Це не норма права, а внутрішній орієнтир, тому на практиці військові іноді отримують 1000-2000 грн при окладі 20 000 грн. Судова практика у таких випадках неоднозначна: суди визнають право командира визначати коефіцієнт, але вимагають обґрунтування. Якщо командир знижує виплату без аргументації, це порушення.

Для мобілізованих, які служили неповний рік, розрахунок здійснюється пропорційно до кількості повних місяців служби. Якщо військовий призваний у червні, він отримає 7/12 від бази. Місяці, в яких військовий служив менше 15 днів, не зараховуються. Це стосується періодів навчальних зборів або короткострокового перебування в розпорядженні. Також важливо, що час хвороби або лікування включається повністю, якщо військовий перебував на стаціонарі.

Приклад: військовослужбовець має оклад за посадою 15 000 грн, оклад за званням 5000 грн, надбавку за вислугу (20%) – 4000 грн. Разом місячне забезпечення становить 24 000 грн. Якщо командир встановлює коефіцієнт 0,8, тринадцята зарплата дорівнюватиме 19 200 грн. Якщо військовий служив лише 9 місяців, ця сума множиться на 9/12, тобто 19 200 × 0,75 = 14 400 грн.

Порядок виплати – коли і як отримати гроші

Відповідно до Інструкції № 260, наказ про виплату щорічної винагороди має бути підписаний командиром військової частини до 1 грудня поточного року. Сама виплата проводиться до 20 грудня разом із грошовим забезпеченням за грудень. Це означає, що військовий отримує тринадцяту зарплату на свою банківську картку (зазвичай «Армія» картка) одночасно із зарплатою. Якщо 20 грудня припадає на вихідний день, виплата здійснюється напередодні.

Для отримання виплати військовослужбовець не повинен писати окрему заяву. Процедура автоматизована: фінансова служба частини на основі даних кадрового обліку формує списки, командир затверджує. Однак у випадках, коли військовий переведений до іншої частини в листопаді-грудні, виникає плутанина: яка частина має платити? Закон покладає обов’язок на частину, в якій військовий перебуває на обліку на 1 грудня. Якщо військовий звільнений до 1 грудня, наказ видає останнє місце служби.

Проблеми виникають у мобілізованих, які проходять службу в різних підрозділах. Наприклад, військовий шість місяців служив в одній бригаді, а потім переведений до іншої. У такому разі кожна частина виплачує частину винагороди пропорційно до часу служби. Але обов’язок звітувати про це покладається на командира першої частини. На практиці військовий отримує лише одну виплату, а решту доводиться вимагати через суд.

Окремий випадок – військовослужбовці, які перебувають у полоні або зникли безвісти. Закон передбачає, що їхнє грошове забезпечення нараховується на спеціальний рахунок, а тринадцята зарплата включається до цих сум. Після повернення військовий має право отримати всі заощаджені кошти. Однак механізм виплати родичам у разі загибелі регулюється окремими постановами КМУ.

Якщо виплата не надійшла до 31 грудня, військовий має право звернутися до командира частини з рапортом. Рапорт подається у довільній формі, але обов’язково з посиланням на Інструкцію № 260. Командир зобов’язаний відповісти протягом 15 днів. Якщо відповіді немає або вона негативна, слід звертатися до військової прокуратури або суду. Термін позовної давності для таких виплат становить 3 роки.

Важливо зазначити, що у 2023-2024 роках через значне збільшення чисельності ЗСУ виплати часто затримуються на 1-2 місяці. Міністерство оборони пояснює це необхідністю верифікації даних. Втім, військовий має право вимагати пеню за кожен день затримки, хоча на практиці це рідко реалізується.

Податки та утримання – скільки залишиться на руки

Тринадцята зарплата військовослужбовців оподатковується на загальних підставах як дохід фізичної особи. З суми нарахування стягується податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% та військовий збір у розмірі 1,5%. Таким чином, загальне податкове навантаження становить 19,5%. Це означає, що з номінальної суми 20 000 грн на руки військовий отримає 16 100 грн. Решта спрямовується до державного бюджету.

Основним відрахуванням із тринадцятої зарплати є обов’язкові внески до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Проте для військовослужбовців є особливість – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) сплачується з усього грошового забезпечення, включаючи тринадцяту зарплату, але за рахунок роботодавця, тобто Міністерства оборони. Військовий не відчуває цього відрахування безпосередньо, але воно зменшує бюджет установи.

Додаткові утримання можуть включати:

• утримання за виконавчими листами за рішенням суду;
• аліменти на дітей;
• добровільні внески до профспілкової організації;
• погашення кредитів за ініціативою військового;
• стягнення за адміністративними штрафами.

Варто зазначити, що з 1 січня 2024 року набули чинності зміни до Податкового кодексу, які скасували пільги для військовослужбовців щодо оподаткування додаткових виплат. Раніше існувала норма, що дозволяла не оподатковувати 25% від тринадцятої зарплати, але вона була виключена. Тепер вся сума оподатковується повністю. Це негативно вплинуло на реальні доходи військових, але законодавець вважав це необхідним для наповнення бюджету.

Для мобілізованих осіб, які не мають статусу підприємця, оподаткування здійснюється за ідентичною схемою. Єдиний виняток – якщо військовий отримує тринадцяту зарплату після звільнення зі служби, то податки нараховуються одноразово на всю суму. У разі звільнення за станом здоров’я або через загибель донарахування податків не проводиться – виплата здійснюється в повному обсязі спадкоємцям.

Окремим складним моментом є ситуація, коли тринадцята зарплата нараховується, але не виплачується протягом декількох місяців. За законом, податок має бути сплачений у момент нарахування, а не виплати. Це означає, що навіть якщо військовий не отримав гроші, держава вже отримала податки з них. Військовий у такому разі може вимагати повернення податку через суд, але практика рідкісна.

Реальні проблеми – затримки, невиплати та судова практика

Не дивлячись на чітку нормативну базу, тринадцята зарплата в ЗСУ часто стає каменем спотикання. За даними звернень до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, серед скарг військовослужбовців тема щорічної винагороди посідає третє місце після затримок бойових виплат та проблем із житлом. Основна причина – відсутність єдиної бази даних про військовослужбовців та бюрократія всередині Міноборони. Кожна частина веде облік самостійно, і при переведенні інформація часто губиться.

Типові проблеми включають: відмову командира видавати наказ через економію бюджету, неправильний розрахунок через помилки в кадровому обліку, затримку виплати на 2-4 місяці через перевірки фінансових органів. Окремий жанр – виплата тринадцятої зарплати в січні наступного року, коли командир видає наказ «із запізненням». У таких випадках суди стають на бік військового, але доведення справи до розгляду потребує часу та юридичної грамотності.

Судова практика останніх двох років має кілька важливих прецедентів. Наприклад, справа військовослужбовця Іванова, який оскаржив зменшення тринадцятої зарплати з 40 000 грн до 5 000 грн. Суд визнав дії командира незаконними через відсутність письмового обґрунтування зниження коефіцієнта. Ще один показовий кейс – мобілізований Петренко, який служив 11 місяців, але не отримав виплати, оскільки був звільнений 1 грудня. Суд зобов’язав частину виплатити повну суму, посилаючись на те, що право на винагороду виникає за попередні місяці, а не за фактом перебування на обліку 1 грудня.

Однак є і зворотні рішення. У справі військового Сидоренка суд відмовив у позові, оскільки військовий не подав своєчасно рапорт командиру. Суд наголосив, що хоча процедура подачі рапорту не є обов’язковою, але якщо військовий не звернувся за захистом протягом року, це може свідчити про відсутність спору. Таким чином, пасивність військового може стати перешкодою.

Загальна рекомендація для військовослужбовців – фіксувати всі звернення та вимагати письмової відповіді. Якщо командир не надає документи, це може бути використано як порушення процедури. Судова практика свідчить, що більшість позовів про стягнення тринадцятої зарплати задовольняються, якщо позивач має довідку про час служби та копію наказу про призначення.

Варто додати, що у 2023 році Рахункова палата провела аудит виплат у ЗСУ і виявила, що приблизно 12% військових не отримали тринадцяту зарплату зовсім, а ще 25% – у неповному обсязі. Міноборони визнало проблему та пообіцяло створити електронний реєстр, але на момент написання статті реєстр працює в тестовому режимі лише в окремих частинах.

Порівняння з іншими виплатами – бойові, надбавки, премії

Тринадцята зарплата часто плутається з іншими видами матеріального стимулювання, тому важливо розуміти відмінності. Для наочності наведено таблицю основних виплат військовослужбовцям.

З таблиці видно, що тринадцята зарплата є обов’язковою виплатою, тоді як бойові залежать від участі в операціях, надбавка за вислугу щомісячна, а щорічна премія має добровільний характер. Претендувати на два види виплат одночасно можна, але деякі надбавки можуть зменшувати інші. Наприклад, якщо військовий отримує бойові, тринадцята зарплата рахується з окладів, а не від загальної суми.

Варто зазначити, що до 2023 року існувала практика виплати «додаткової винагороди на період воєнного стану», яка також могла вважатися тринадцятою зарплатою. Але з 2024 року ця виплата була об’єднана з бойовими, що створило плутанину. Сьогодні тринадцята зарплата виплачується окремо від інших винагород.

Порівнюючи розміри, тринадцята зарплата поступається бойовим виплатам, оскільки останні можуть сягати 100 000 грн на місяць. Однак бойові не гарантовані всім, тоді як тринадцята зарплата – право кожного контрактника та мобілізованого. Таким чином, для військових, які не залучені до активних бойових дій, тринадцята зарплата є важливим фінансовим джерелом.

Окремо варто згадати надбавку за особливі заслуги або участь в АТО/ООС. Вона виплачується щомісячно у фіксованому розмірі і не впливає на тринадцяту зарплату. Але при розрахунку тринадцятої зарплати враховується лише оклад без таких надбавок. Це часто викликає невдоволення, але зміни до законодавства поки не внесено.

Практичні поради як перевірити нарахування та захистити свої права

Перш ніж чекати на тринадцяту зарплату, військовослужбовцю варто переконатися, що його кадрові дані в частині актуальні. Найкраще зробити це за місяць до грудня – написати рапорт командиру з проханням надати довідку про термін служби та середнє місячне забезпечення. Закон не зобов’язує командира надавати таку довідку безкоштовно, але відмова може бути оскаржена. Якщо рапорт проігноровано, слід звернутися до військової прокуратури або гарнізонного військового суду.

Щоб мінімізувати ризики невиплати, варто:

• зберігати копії всіх наказів про призначення та переведення;
• фіксувати дати прибуття до нової частини;
• робити скріншоти виписок з банківської картки;
• вимагати письмову відмову від командира у разі невиплати;
• звертатися до профспілкової організації для колективного позову.

Якщо виплата затримується більше ніж на місяць, доцільно подавати рапорт на ім’я командира бригади. У рапорті вказується конкретна дата, коли мала бути виплата, та посилання на Інструкцію № 260. Якщо через 15 днів відповіді немає, варто звертатися до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань соціального захисту військовослужбовців. Така комісія має право вимагати документи від Міноборони.

Судовий захист залишається найефективнішим, але й найтривалішим способом. Середня тривалість справи про стягнення тринадцятої зарплати – 4-6 місяців. Державне мито не сплачується, оскільки це спори про соціальні виплати. Для подання позову потрібна довідка про склад грошового забезпечення та копія наказу про призначення. Якщо довідку не надають, суд може витребувати її самостійно.

Військові юристи рекомендують не зволікати зі скаргами. Чим раніше військовий заявить про порушення, тим більше шансів на швидке вирішення. Також варто пам’ятати, що колективний позов кількох військовослужбовців однієї частини розглядається швидше, ніж індивідуальні скарги. У деяких бригадах профспілки організовують масові звернення до суду щодо тринадцятої зарплати.

Насамкінець, корисна можливість – звернення до Call-центру Міноборони за номером 0-800-500-410. Оператори фіксують скарги та передають їх до фінансового департаменту. Статистика показує, що близько 30% звернень вирішуються після дзвінка, але за умови наявності всіх документів. Якщо немає електронного зв’язку, можна надіслати звичайний лист на адресу військової частини з повідомленням про вручення.

Тринадцята зарплата для військовослужбовців ЗСУ – не бонус, а правова гарантія, закріплена в законах та підзаконних актах. Вона нараховується за підсумками року залежно від фактичного часу служби та може бути зменшена лише за обґрунтованим рішенням командира. Основними перешкодами залишаються бюрократична плутанина, нечіткість коефіцієнтів та недостатній контроль за дотриманням термінів. Військовий має право вимагати повної та своєчасної виплати через рапорт, профспілку або суд. Знання нормативної бази, уважне ведення власних документів та своєчасне звернення до уповноважених органів дозволяють звести до мінімуму ризики недоотримання коштів.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts