Мало кому з футболістів вдається стати головним символом цілої нації на європейській арені, але Генріх Мхітарян зумів. Його прізвище вже давно вийшло за межі спортивних колонок. Від єреванського “Пюніка” до міланського “Інтера” – маршрут, сповнений тактичних ребусів, міжсезонних переходів та трофеїв, що перетворили вірменського хавбека на повноцінного маестро європейського футболу. Вихований у родині колишнього футболіста, він рано усвідомив, що футбол став способом продовжити справу батька. Історія цього гравця поєднує в собі драматичну особисту долю, математичний розрахунок на полі та рідкісну здатність знаходити спільну мову з абсолютно різними тренерськими системами.
Перші кроки Генріха Мхітаряна у великий футбол
Генріх Мхітарян народився в Єревані 21 січня 1989 року в родині відомого форварда “Арарату” Гамлета Мхітаряна, який трагічно загинув, коли хлопцеві було сім років. Футбольну освіту він здобував в академії “Пюніка”, де швидко виділявся технікою та баченням поля. У 17 років дебютував за основний склад і в першому ж сезоні став найкращим бомбардиром вірменської Прем’єр-ліги з 22 голами. Загалом у складі “Пюніка” він провів 70 матчів у національному чемпіонаті, записав до активу 32 голи і чотири рази визнавався футболістом року у Вірменії ще до переходу на дорослий міжнародний рівень.
У 2009 році перспективного атакувального хавбека помітили скаути донецького “Металурга”. Трансфер за 500 тисяч євро став першим виходом з вірменської футбольної бульбашки. У “Металурзі” Мхітарян одразу закріпився у стартовому складі – 37 матчів, 12 голів та п’ять асистів за сезон у жорсткій українській лізі. Його вміння читати гру й технічна оснащеність привернули увагу головного тренера “Шахтаря” Мірчі Луческу, який бачив у ньому ідеальний механізм для побудови швидких атак.
Донецька школа та розквіт у Шахтарі
Перехід у донецький “Шахтар” 2010 року відкрив нову главу. Під керівництвом Луческу Мхітарян перетворився на одного з найнебезпечніших гравців українського чемпіонату. За три повні сезони він узяв участь у 72 матчах Прем’єр-ліги, забив 38 м’ячів і оформив 13 гольових передач. Його показники переконливо свідчили про зростання якості: у сезоні 2012/13 армянин став найкращим бомбардиром турніру з 25 голами, побивши рекорд результативності для півзахисників. Також його визнавали найкращим гравцем чемпіонату України за версією Прем’єр-ліги у 2012 та 2013 роках.
“Шахтар” із Мхітаряном у старті виграв чемпіонат України тричі поспіль (2011, 2012, 2013), здобув Кубок України 2011, 2012 та Суперкубок країни. На євроарені гравець запам’ятався голами у матчах Ліги чемпіонів, зокрема дублем у ворота “Челсі” в груповому етапі 2012 року. Саме цей перформанс змусив скаутів провідних клубів Європи внести його до шорт-листів. Контракт було виконано, і влітку 2013 року “Боруссія” Дортмунд заплатила рекордні для вірменського футболу 27,5 мільйона євро.
Боруссія Дортмунд квиток у світову еліту
Влітку 2013 року Мхітарян поповнив склад дортмундської “Боруссії”, яка щойно вийшла у фінал Ліги чемпіонів. Німецький чемпіонат висував жорсткі вимоги до фізичної готовності та швидкості прийняття рішень. Проте вірменський хавбек досить швидко пристосувався: вже в дебютному сезоні оформив 9 голів і 10 асистів у Бундеслізі, а загалом за три кампанії зіграв у 90 матчах ліги, забив 23 м’ячі та виконав 32 гольові передачі. У списку найкращих асистентів ліги того періоду він посідав четверту сходинку, поступаючись лише профільним диспетчерам.
Під керівництвом Юргена Клоппа, а згодом Томаса Тухеля, Генріх діяв переважно на позиції “десятки” або відтягнутого форварда, хоча часто зміщувався на фланг, створюючи простір для Марко Ройса та П’єра-Емеріка Обамеянга. Саме зв’язка з Обамеянгом стала однією з найрезультативніших у Бундеслізі: армянин неодноразово знаходив габонця проникаючими передачами. За час у Дортмунді Мхітарян завоював два Суперкубки Німеччини (2013, 2014) і виходив у фінал Кубка країни 2014 року. Статистика сезону 2015/16 виявилась піковою – 11 голів і 15 асистів у всіх турнірах – що й підштовхнуло “Манчестер Юнайтед” до нового трансферу.
Англійський досвід Манчестер Юнайтед та Арсенал
У серпні 2016 року Мхітарян возз’єднався з Жозе Моурінью, який на той час очолював “Манчестер Юнайтед”. Сума угоди сягнула 42 мільйони євро. Старт в Англійській прем’єр-лізі виявився неоднозначним: лише 39 поєдинків у лізі за півтора сезони, п’ять голів та шість результативних передач. Разом з тим, він встиг забити один із найпам’ятніших голів того сезону – ударом “скорпіоном” у ворота “Сандерленда”, а його гол у фіналі Ліги Європи 2017 року проти “Аякса” став другим і фактично гарантував трофей, зробивши армянина найкращим гравцем матчу.
У січні 2018 року Мхітарян став частиною обміну на Алексіса Санчеса й перебрався до лондонського “Арсенала”. Під керівництвом Унаї Емері він швидко адаптувався до нової системи, забивши гол і віддавши дві передачі в перших кількох турах. Загалом в АПЛ за “канонірів” провів 39 матчів, записавши 8 голів та 6 асистів. Англійський період залишив змішане враження: сплески класу чергувалися з періодами низької ігрової участі. Ключові причини, через які Мхітарян не став незамінним гравцем в Англії, виглядають так:
- висока конкуренція в складі обох команд;
- часті тактичні зміни та різне бачення тренерів;
- нестабільна ігрова практика після зміни схем;
- психологічний тиск масштабного трансферу;
- недостатня фізична адаптація до темпу англійського футболу.
Повернення до Італії Рома та Інтер
У січні 2020 року Мхітарян на правах оренди з подальшим викупом опинився в “Ромі”, де отримав шанс перезавантажити кар’єру у знайомому тактичному середовищі спокійнішої Серії А. Під керівництвом Паулу Фонсеки, а згодом Жозе Моурінью, вірменський універсал став ключовою фігурою “джалороссі”, провівши 86 матчів чемпіонату Італії з показниками 26 голів та 24 асисти. Він однаково успішно закривав позиції “десятки”, лівого вінгера, а за потреби й центрального півзахисника, що надавало команді необхідної пластичності.
Сезон 2020/21 вийшов особливо результативним: 10 м’ячів і 11 передач у Серії А, а також дубль у принциповому дербі з “Лаціо”. Окрасою римської глави став тріумф у Лізі конференцій 2022 року, де Мхітарян також відіграв помітну роль, хоч і пропустив фінал через травму. Після завершення контракту хавбек на правах вільного агента перебрався до міланського “Інтера”, де возз’єднався зі своїм тренером з “Роми” Сімоне Індзагі. У складі “нерадзуррі” він одразу допоміг виграти Кубок Італії та Суперкубок 2023 року, а головне – став першим вірменським футболістом, котрий підняв над головою Кубок чемпіонів УЄФА.
Цікавий факт: Генріх Мхітарян – перший і єдиний вірменський гравець, який виграв Лігу чемпіонів УЄФА, зробивши це з “Інтером” у 2023 році. До того він став автором переможного голу у фіналі Ліги Європи 2017 року в складі “Манчестер Юнайтед”.
У сезоні 2023/24 35-річний хавбек залишався важливим елементом чемпіонської команди Індзагі: провів 36 матчів у Серії А, допоміг здобути 20-те скудетто в історії клубу, відзначаючись не лише голами, а й величезним обсягом чорнової роботи. Його перехід підтвердив статус гравця, здатного вигравати на найвищому рівні навіть після тридцяти.
Зведена статистика клубних виступів Генріха Мхітаряна за кар’єру станом на літо 2024 року
| Клуб | Ліга | Сезони | Матчі | Голи | Асисти |
|---|---|---|---|---|---|
| Пюнік | Вірменська Прем’єр-ліга | 2006–2009 | 70 | 32 | – |
| Металург Д | Українська Прем’єр-ліга | 2009–2010 | 37 | 12 | 5 |
| Шахтар | Українська Прем’єр-ліга | 2010–2013 | 72 | 38 | 13 |
| Боруссія Д | Бундесліга | 2013–2016 | 90 | 23 | 32 |
| Манчестер Юнайтед | Англійська Прем’єр-ліга | 2016–2018 | 39 | 5 | 6 |
| Арсенал | Англійська Прем’єр-ліга | 2018–2020 | 39 | 8 | 6 |
| Рома | Серія А | 2020–2022 | 86 | 26 | 24 |
| Інтер | Серія А | 2022–2024 | 62 | 7 | 8 |
Стиль гри та спадщина Мхітаряна
Мхітарян рідко потрапляє до списків найвидовищніших гравців, однак тактична вага його дій важлива майже для кожного тренера, з яким він працював. Це універсальний футболіст з відмінним ігровим інтелектом, здатний закрити позиції як під нападником, так і в глибині півзахисту. Висока працездатність, пресинг-стійкість і точність передач (середній відсоток вище 85% у топ-чемпіонатах) роблять його системним гравцем, який приносить результат без зайвого шуму. У “Ромі” та “Інтері” він часто виконував роль “вільної вісімки”, поєднуючи обсяг box-to-box з розумним підключенням до штрафного майданчика.
Особливо виділяється здатність Мхітаряна виконувати точні вертикальні передачі з обмеженого простору. Навіть перебуваючи під тиском, він зберігає холоднокровність і розрізає лінії суперника пасом. Не менш корисним є вміння завершувати атаки з обох ніг: із 32 м’ячів за “Боруссію” у Бундеслізі майже третину було забито з-за меж штрафної, що підкреслює його універсалізм у фінальній третині поля. Основні риси ігрового почерку Мхітаряна можна охарактеризувати так:
- миттєве ухвалення рішень в обмеженому просторі;
- здатність віддавати паси на хід у штрафну;
- високий обсяг бігової роботи – до 12 км за матч;
- різноплановість у завершальній стадії атаки – голи з обох ніг та після обіграшу;
- лідерська поведінка без зайвого галасу;
- постійна готовність до зміни позиції за вимогою тактики.
На рівні збірної Вірменії Мхітарян залишається абсолютною іконою. З 95 матчами та 32 забитими м’ячами він є найкращим бомбардиром в історії національної команди та її капітаном. Хоча збірна жодного разу не пробивалася на великі турніри, сам факт присутності такого майстра дозволив збільшити інтерес до вірменського футболу в Європі. Його переходи за великі гроші, гра в Лізі чемпіонів, перемоги в єврокубках стали прикладом для цілого покоління юних вірменських футболістів. Приклад Мхітаряна стимулював появу нових імен – таких як Саркіс Адамян чи Едуард Сперцян, які намагаються повторити шлях у європейські гранди. Спадщина Мхітаряна – це не лише колекція трофеїв, а й воплочена модель виживання таланту в умовах обмеженого футбольного ринку. Від юнака, котрий усе життя доводив право бути в еліті, до чемпіона Європи – таким маршрутом тепер навряд чи пройде хтось інший з його батьківщини найближчими роками.
About the Author
