Успішне кролівництво починається не з вибору породи, а з розуміння базового правила – травна система вухатого звіра працює безперервно. Будь-яка зупинка загрожує застоєм і загибеллю. Саме тому питання “чим годувати кролів” перетворюється на вирішальний чинник виживання поголів’я. Особливість фізіології полягає в тому, що кріль не має здатності блювати, а перистальтика кишківника запускається тільки тоді, коли в шлунок постійно надходить нова порція грубої клітковини. Звідси випливає жорстка вимога – сіно має бути доступним цілодобово, а будь-які спроби годувати тварину лише соковитими чи концентрованими кормами швидко призводять до катастрофи. Досвідчені заводчики кажуть, що новачок губить поголів’я через неправильну годівлю в перші два місяці. Тож далі – детальний анатомічно обґрунтований і перевірений практикою підхід до складання раціону, розбитий на ключові групи кормів.
Сіно як фундамент травлення і профілактика хвороб
Грубе сіно виконує одразу три функції: механічно перетирає корм, стимулює перистальтику всіх відділів кишківника та сточує зуби, які в кролів ростуть безперервно. Без постійної наявності сіна в годівниці тварина приречена на шлунково-кишковий стаз. Найкраще підходить лучне сіно з різнотрав’я, скошене до цвітіння, – у ньому збалансований вміст клітковини й протеїну. Для дорослого поголів’я потрібно уникати люцернового сіна, бо воно надто багате на кальцій і протеїн, що провокує ожиріння та сечокам’яну хворобу. Натомість молодняку до шостого місяця люцернове сіно дають дозовано, адже воно підтримує формування кісткової тканини. Основу раціону має становити сіно злакових трав – тимофіївки, костриці, грястиці. Якісне сіно має бути зеленкуватого кольору, пахнути лугами, не містити пилу й плісняви. Якщо сіно пріє, набуває сірого відтінку або пахне затхлістю, його викидають без жалю, бо афлатоксини грибів смертельно небезпечні для кролів. Добова потреба становить приблизно 80 % усього об’єму кормів, але точніше орієнтуватися на живу вагу: дорослий кріль вагою 4 кг з’їдає 120–180 г сіна на добу. У холодну пору норму збільшують на 15–20 %, бо організм витрачає енергію на терморегуляцію. Сіно краще зберігати в спеціальних решітчастих яслах, аби воно не затоптувалося й не забруднювалося послідом. Окрему увагу приділяють фракції: занадто дрібна січка забиває носові ходи, а надто грубі стебла тварина просто не з’їсть. Ідеальна довжина часточок – 8–12 см. У разі відсутності апетиту доцільно спершу перевірити свіжість сіна, а вже потім шукати інші причини, бо кролі надзвичайно чутливі до запахів.
Трава та зелені корми в раціоні
Свіжа зелень дає не лише клітковину, а й вітаміни А, К, С та мікроелементи, однак вимагає обережного введення. Траву ніколи не дають мокрою після дощу, бо надлишок вологи запускає бродіння. До того ж будь-який новий вид трави вводять поступово, починаючи з кількох гілочок. Перелік рослин, придатних для згодовування, досить широкий:
- люцерна до цвітіння;
- конюшина лучна;
- тимофіївка та грястиця;
- подорожник великий;
- деревій;
- кульбаба лікарська (листя та квіти);
- лобода біла в помірних кількостях;
- пирій повзучий.
М’яту та мелісу дозволяють, але скоріше як ласощі, бо вони не забезпечують необхідного об’єму структурної клітковини. Кропу й петрушку дають кількома гілочками, і тільки дорослим особинам, щоби не спровокувати розлад шлунку в молодняку. Абсолютне табу – свіжа ботвина пасльонових, жовтець, чистотіл, болиголов, наперстянка. Усі ці рослини містять алкалоїди, що пригнічують центральну нервову систему і часто призводять до миттєвої смерті. У теплий сезон, коли є доступ до пасовища, частину сінової норми дозволяється замінити травою, але не більше 40 % добового раціону. Важливо, щоби тварина спершу з’їла сіно, а вже потім отримала зелень, інакше наситившись соковитим кормом, вона ігноруватиме грубу клітковину. Багато господарств практикують підв’ялювання трави протягом доби перед згодовуванням – так знижується вологість і ризик здуття. Зелену масу слід збирати подалі від доріг та в місцях, де не застосовували гербіцидів. Якщо немає впевненості в ботанічному складі травостою, краще обмежитися перевіреним сіном.
Соковиті корми – овочі, коренеплоди і фрукти
Соковиті корми вважаються джерелом легкозасвоюваних вуглеводів, каротину і води, але їхня частка в раціоні не повинна перевищувати 15 %. У кролів відсутній потужний амілазний апарат, тому надлишок цукрів і крохмалю неминуче веде до дисбактеріозу слепой кишки. Найбезпечніший овоч – морква, проте навіть її дають не більше 100–120 г на дорослу особину за добу. Буряк столовий червоний викликає пронос, тому дозволений лише в мінімальних кількостях, а кормовий і напівцукровий вводять обережно, бо вони мають високий вміст цукрів. Гарбуз і кабачок прекрасно поїдаються, багаті клітковиною, але теж вимагають нормування – до 80 г на добу. Яблука очищують від кісточок, адже в них міститься амігдалін, що розпадається до синильної кислоти. Фрукти взагалі краще сприймати як ласощі, а не як повноцінний компонент годівлі. Топінамбур полюбляють за високий вміст інуліну, який сприятливо впливає на мікрофлору кишківника, але дають його тільки в осінньо-зимовий період. Капуста білоголова – джерело газоутворення, її або зовсім виключають, або пропонують виключно верхнє листя в дуже обмежених дозах. Картопля у сирому вигляді містить соланін, тому шкідлива, а відварену картоплю кроляча травна система сприймає погано – вона не дає потрібної структури і веде до ожиріння. Усі овочі миють, обсушують, ріжуть на шматочки, щоби уникнути застрягання в стравоході. У літню спеку соковиті корми частково компенсують потребу в рідині, але повністю воду вони не замінюють.
Зерно, комбікорми та концентрати для росту
Концентровані корми потрібні насамперед під час інтенсивного росту, сукрільності, лактації та в холодний сезон, коли тварина витрачає більше енергії. Основа – овес, ячмінь, пшениця у вигляді цільного або плющеного зерна. Дорослому кролеві на відгодівлі дають 50–70 г концентратів на добу, лактуючій самці – до 120 г, а ремонтному молодняку – 40–60 г. Важливо пам’ятати, що надлишок білка так само небезпечний, як і його нестача, бо викликає закислення сечі, подразнення ниркових канальців та появу пододерматитів. Сучасні повнораціонні гранули зручні тим, що в них уже збалансовано протеїн, кальцій і фосфор, проте вибирати варто продукт без меляси та синтетичних барвників. Господарі, що практикують самостійне приготування сумішей, зазвичай змішують овес, ячмінь, кукурудзу, висівки й макуху соняшникову. Макуха потрібна в період линьки, бо містить метіонін і цистин, які покращують якість хутра. Бобові – горох, сою – використовують вкрай обережно, обов’язково подрібнюючи і запарюючи, інакше вони спричинять здуття. Найкращі результати дає дроблене зерно, змішане з невеликою кількістю води до стану вологої мешанки, яку тварина з’їдає за 15–20 хвилин. Залишки мешанки обов’язково прибирають, бо в теплому приміщенні вона закисає за кілька годин. Перехід на нову марку комбікорму завжди проводять поступово, замінюючи по 10 % старого корму на новий щодня, аби мікрофлора сліпої кишки встигла перебудуватися.
Гілки та деревний корм для сточування зубів
Деревина не є джерелом поживних речовин у звичному розумінні, але без неї неможливо підтримувати правильну довжину різців. Кролячі зуби виростають на 2–2,5 мм за тиждень, і якщо сточування не відбувається, розвивається малоклюзія – неправильне змикання щелеп, що перешкоджає прийому корму. Для цього в клітку постійно закладають гілки листяних порід. Найкраще підходить верба, яблуня, груша, ліщина, горобина. Дубові гілки також дають, але не частіше одного разу на тиждень, оскільки дубильні речовини у великій кількості можуть спричинити закреп. Березові гілки рекомендують як сечогінний засіб, однак їхня частка не повинна перевищувати 10 % від загальної порції гілкового корму. Хвойні породи, особливо ялина й сосна, багаті на ефірні олії, які в малих дозах діють як природний антисептик, але у великих – подразнюють слизову. Хвою зазвичай згодовують виключно взимку, коли знижений імунітет, і не більше 50–70 г на тиждень. Гілки мають бути свіжими, зі здорових дерев, без лишайників, грибка і слідів обробки хімікатами. Кору кролі об’їдають повністю – це нормальна поведінка, яка додатково постачає дубильні речовини і таніни. Якщо тварина починає гризти дерев’яні елементи клітки, це сигнал, що гілок їй бракує. У великих господарствах заготовляють віники з гілок із літа, висушуючи їх у тіні, – такий спосіб дозволяє забезпечити потреби на всю зиму.
Вода – найчастіше недооцінений елемент
Уявлення, що кріль отримує достатньо вологи з трави чи коренеплодів, помилкове. За нормальної температури повітря доросла особина випиває 0,3–0,5 л води на добу, а лактуюча самка – до 1 л. Нестача води негайно знижує споживання корму, бо слина кроля густіє і гірше змочує сухий корм. Крім того, згущення крові підвищує навантаження на серце та нирки. Температура води має бути кімнатною: холодна спричинює спазм шлунку, а тепла швидко псується. Взимку воду встановлюють у спеціальні підігрівні поїлки або міняють частіше, не допускаючи утворення криги. У спекотний період напувалки миють щодня, оскільки залишки слини на стінках служать живильним середовищем для бактерій. Найгігієнічнішими вважаються ніпельні напувалки з піддоном – вони запобігають намоканню підборіддя та розвитку інфекційного пододерматиту. Для профілактики авітамінозів іноді у воду додають кілька крапель яблучного оцту, але системно цього робити не слід, бо кислота подразнює слизову. Якщо кріль раптом починає пити надмірно багато або, навпаки, відмовляється від води, це привід негайно звернутися до ветеринара, бо такі зміни супроводжують ниркову недостатність або цукровий діабет.
Продукти, які шкодять кролям
Перелік заборонених позицій настільки ж важливий, як і список дозволених, бо інтоксикація настає швидко. Категорично не можна давати:
- хліб, булки, макаронні вироби – дріжджі бродять, а клейковина забиває кишківник;
- шоколад, цукерки, будь-які солодощі – цукор порушує баланс мікрофлори сліпої кишки;
- молочні та кисломолочні продукти – у дорослих кролів немає ферменту лактази, що спричиняє осмотичну діарею;
- горіхи та насіння у великій кількості – надлишок жирів веде до ліпідозу печінки;
- цибуля, часник – алліцин ушкоджує еритроцити та викликає гемолітичну анемію;
- авокадо – персин, що міститься у всіх частинах плоду, смертельно токсичний для кролів;
- ревінь – щавлева кислота зв’язує кальцій і провокує ниркову недостатність;
- картопля сира та її паростки – соланін діє як нейротоксин.
Окремо слід наголосити на небезпеці кімнатних рослин: дифенбахія, монстера, фікуси викликають набряк гортані. Навіть невеличкий шматочок цих рослин може призвести до задухи. Зіпсовані, підгнилі, запліснявілі корми згодовувати заборонено, навіть якщо шкода викидати. Мікотоксини атакують печінку і знижують імунітет, провокуючи масовий падіж молодняку. У разі випадкового споживання чогось із небезпечного переліку, кролеві дають сіно і багато води, а при перших ознаках пригнічення – вводять адсорбенти і викликають ветеринара. Краще один раз витратити час на вивчення списку отруйних рослин і продуктів, ніж потім лікувати ціле стадо.
Орієнтовна структура добового раціону дорослого кроля вагою 4 кг наведена нижче
| Тип корму | Приклади | Частка в раціоні | Особливості |
|---|---|---|---|
| Сіно | Лучне, злакове, тимофіївка | 80 % | Постійний доступ, без обмежень |
| Соковиті | Морква, гарбуз, кабачок, топінамбур, яблуко | 10–15 % | Не більше 120 г на добу |
| Концентрати | Овес, ячмінь, гранули, макуха соняшникова | 5–10 % | 50–70 г залежно від фізіологічного стану |
| Гілковий | Верба, яблуня, груша, ліщина | додатково | 2–3 гілки діаметром до 2 см щоденно |
Цікавий факт: кролі поїдають власний нічний кал – цекотрофи. Це м’які, вкриті слизом кульки, які тварина споживає безпосередньо з ануса, отримуючи вітаміни групи В, леткі жирні кислоти та амінокислоти, які не засвоїлися під час першого проходження корму через кишківник. Відбирати цекотрофи не можна – це порушить вітамінний обмін.
Побудувати повноцінну годівлю кролів нескладно, якщо тримати в голові кілька жорстких принципів. Сіно для травлення, гілки для зубів, соковиті для вітамінів, зерно для енергії – і вся система працює як злагоджений механізм. Будь-яка самодіяльність з “людськими” ласощами закінчується ветеринарним втручанням. Постійна наявність свіжої води, поступове введення нових продуктів і увага до якості кормів – ось три кити успішного кролівництва. Тварина сама покаже, чи підходить їй раціон: блискуча шерсть, активна поведінка, рівномірний послід темно-коричневого кольору говорять про те, що все зроблено правильно. Якщо ж господар помічає млявість, рідкий або надто сухий послід, відмову від грубого корму – перший крок завжди полягає в ревізії годівниці, а не в хаотичному додаванні ліків. Знання особливостей травної системи вухатого вихованця набагато надійніше за універсальні поради сусідів, бо на кону стоїть життя поголів’я.
About the Author
