Групи крові за поширеністю в світі – детальний гід блогу

Понад третина людей на планеті навіть не здогадуються, яка саме біологічна рідина тече їхніми судинами, допоки не постануть перед гострою необхідністю хірургічного втручання чи не вирішать стати донорами. У країнах із розвиненою медициною визначення групи проводять одразу після народження, проте глобальна статистика свідчить про значні прогалини в обізнаності населення. Знання цього параметра не є суто академічним інтересом, адже від нього залежить швидкість надання допомоги при масивних крововтратах, успішність трансплантації органів і навіть перебіг вагітності. Першість за поширенням утримує група, яка сформувалася під тиском еволюції в період масового переходу людства до осілого способу життя, тоді як найрідкісніший фенотип змушує носіїв ретельно планувати будь-які медичні маніпуляції.

Чому не варто сприймати групу крові як гороскоп

Молекулярна структура еритроцитарної мембрани є результатом складної генетичної комбінаторики, яка не має жодного підтвердженого зв’язку з особливостями характеру чи темпераменту особистості. Спроби класифікувати людей за психологічними типами на основі аглютиногенів на поверхні червоних кров’яних тілець зародилися в Японії ще на початку ХХ століття, проте серйозна доказова медицина розглядає це як псевдонаукову теорію, подібну до астрології. У шлюбних агентствах Країни вранішнього сонця досі існує практика підбору партнерів за цим критерієм, що призводить до дискримінації власників певних фенотипів при працевлаштуванні, хоча жодного раціонального підґрунтя під цим немає.

Куди більш значущим є вплив білкових маркерів на схильність до конкретних захворювань. Носії першої групи демонструють меншу вразливість до тромбозів глибоких вен, проте частіше потерпають від виразкової хвороби шлунка, спричиненої бактерією Helicobacter pylori, оскільки структура їхніх муцинів сприяє кращій адгезії мікроорганізму. Власники другої групи, навпаки, мають підвищену концентрацію фактора фон Віллебранда в плазмі, що автоматично збільшує ризик утворення небезпечних згустків у судинному руслі. Четверта група крові, яка виникла в результаті змішування популяцій лише близько тисячі років тому, корелює з вищою частотою когнітивних порушень у похилому віці через особливості церебральної мікроциркуляції.

Комерційно вигідні дієти за групою крові, популяризовані натуропатом Пітером Д’Адамо, зазнали нищівної критики з боку дієтологів після масштабних когортних досліджень. 2013 року в American Journal of Clinical Nutrition було опубліковано результати спостереження за півтори тисячами учасників, які не виявили жодної статистично значущої різниці в біомаркерах серцево-судинного здоров’я при дотриманні рекомендацій відповідного раціону. Єдиним об’єктивно вагомим маркером залишається непереносимість лектинів, однак вона визначається не системою AB0, а індивідуальною реакцією імуноглобулінів класу E.

Цікаво, що в надзвичайних ситуаціях у польових умовах військові медики багатьох країн НАТО використовують універсальну плазму четвертої групи, яка не містить жодних антитіл і підходить реципієнтам із будь-яким фенотипом без ризику гострої гемолітичної реакції.

Як виглядала еволюційна драма антигенів на поверхні еритроцитів

Відкриття системи AB0 австрійським імунологом Карлом Ландштейнером у 1901 році перевернуло уявлення про сумісність тканин і принесло науковцю Нобелівську премію, адже до цього гемотрансфузії нагадували гру в рулетку з летальними наслідками. Ландштейнер змішав сироватку крові своїх співробітників із еритроцитами та помітив закономірності аглютинації, що дозволило виділити три початкові групи, а четверту описали його учні Альфред фон Декастелло та Адріано Штурлі через рік. Біохімічна природа цих відмінностей полягає у вуглеводних залишках на кінцях глікосфінголіпідів, які формують Н-антиген, що модифікується ферментами глікозилтрансферазами до антигенів А або B.

Найдавнішою вважається перша група, яка була притаманна всім первісним мисливцям-збирачам до початку неолітичної революції приблизно 12 тисяч років тому. Раціон тих людей складався переважно з м’яса великих ссавців, дикорослих коренеплодів та ягід, тому метаболічні шляхи були налаштовані на високе споживання тваринного білка при мінімумі вуглеводів. Перехід до землеробства на Близькому Сході спричинив мутацію гена AB0, що призвела до появи антигену А – так сформувалася друга група крові, носії якої краще засвоювали злакові культури, багаті на глютен, і виживали в умовах щільних аграрних поселень, де інфекції поширювалися блискавично.

Антиген B виник пізніше в азійських популяціях кочівників-скотарів, чия дієта залежала від молочних продуктів і ферментованого м’яса, що сформувало стійкість до певних кишкових паразитів, розповсюджених у стадах одомашнених тварин. Поширення третьої групи крові географічно корелює з міграційними шляхами монгольських племен і стародавніх угрів від Алтаю до Паннонської рівнини. Четверта група є наймолодшим фенотипом, який закріпився в геномі завдяки метисації народів під час Великого переселення та не мав тривалого періоду адаптації до конкретного харчового середовища, чим пояснюється його вразливість до автоімунних станів.

Розподіл частот алелів системи AB0 по ключових регіонах світу демонструє вражаючу нерівномірність, сформовану ізоляцією популяцій та епідеміями минулого

Серед населення України домінує друга група крові, яка сягає 40% вибірки, за нею з незначним відривом прямує перша група з показником близько 34%, що відображає генетичний внесок землеробських культур Трипілля та індоєвропейських міграцій. Такий розподіл має безпосередні наслідки для національної служби крові, оскільки попит на компоненти другої групи із позитивним резусом традиційно найвищий у хірургічних та пологових відділеннях. Лікарі станцій переливання часто стикаються з сезонним дефіцитом саме цього фенотипу, тоді як запаси третьої та четвертої груп зазвичай достатні для покриття потреб через меншу кількість реципієнтів.

Коли батьківські гени влаштовують дітям несподіванку

Успадкування групи крові підпорядковується законам Грегора Менделя, де алелі A та B є кодомінантними, а алель 0 – рецесивним, що створює захопливу комбінаторику, яка іноді викликає підозри в подружжів щодо батьківства, якщо вони не знайомі з основами генетики. Кожна людина отримує один алель від матері та один від батька, тож за наявності генотипу А0 або B0 домінантний антиген проявляється фенотипово, а рецесивний 0 залишається прихованим і може передатися нащадкам. Два батьки з другою групою крові, які є гетерозиготними носіями (генотип А0), можуть народити дитину з першою групою (00) з імовірністю 25%, що для непосвячених виглядає як біологічний нонсенс.

Ген AB0 розташований на довгому плечі дев’ятої хромосоми та кодує специфічні глікозилтрансферази, які приєднують залишки N-ацетилгалактозаміну або D-галактози до попередника H-антигена. У носіїв бомбейського фенотипу, поширеного серед мешканців Індії з частотою 1 на 7600 осіб, наявна мутація гена FUT1, через що H-антиген не синтезується взагалі, і навіть за присутності генів A або B стандартне тестування показує першу групу крові. Цей феномен є пасткою для лікарів при переливанні, адже таким пацієнтам категорично не можна вводити донорський матеріал першої групи через наявність у плазмі потужних анти-H антитіл, здатних викликати блискавичний гемоліз.

Резус-фактор успадковується незалежно від системи AB0 через ген RHD на першій хромосомі та визначає наявність або відсутність D-антигену, причому негативний резус є рецесивною ознакою, яка поширена серед басків з аномально високою частотою 35%. У європейських популяціях частка резус-негативних осіб коливається в межах 15-17%, тоді як в Азії цей показник не перевищує 1%, що свідчить про відносно пізню мутацію, яка закріпилася на Піренейському півострові. Комбінація негативного резуса з четвертою групою крові трапляється менш ніж у 0,5% населення планети, перетворюючи таких донорів на універсальних постачальників плазми, чий біоматеріал цінується в центрах заготівлі на вагу золота.

Цікавий факт: під час Другої світової війни британська розвідка MI5 розглядала можливість використання аналізу крові для ідентифікації німецьких шпигунів, оскільки розподіл груп серед населення Рейху відрізнявся від британського, проте відмовилася від цієї ідеї через велику статистичну похибку.

Резус-конфлікт під час вагітності без паніки та зайвих страхів

Імунологічний конфлікт між материнським організмом і плодом виникає виключно тоді, коли резус-негативна жінка виношує резус-позитивний плід, успадкувавши D-антиген від біологічного батька, причому перша вагітність зазвичай завершується без ускладнень завдяки фізіологічному бар’єру плаценти. Під час пологів або внаслідок мікротравм плацентарних ворсин фетальні еритроцити прориваються в кровотік матері, її імунна система ідентифікує чужорідний білок і запускає синтез антитіл класу IgG, які зберігаються в організмі роками. При наступній гестації ці агресивні імуноглобуліни здатні долати плацентарний бар’єр і атакувати кровотворну систему ембріона, провокуючи гемолітичну хворобу новонароджених з тяжкою анемією, жовтяницею та водянкою плода.

Профілактика цього грізного ускладнення була революціонізована після впровадження анти-D імуноглобуліну, який вводять породіллі впродовж 72 годин після пологів резус-позитивною дитиною, а також після будь-яких інвазивних процедур, включно з амніоцентезом і біопсією хоріона. Механізм дії препарату полягає у зв’язуванні та елімінації фетальних еритроцитів із циркуляції до того, як материнський організм встигне розпізнати їх як антиген і запустити каскад імунної відповіді. Сучасні протоколи ведення вагітності передбачають також рутинне визначення титру антитіл на 28 тижні гестації та проведення доплерометрії кровотоку в середній мозковій артерії для оцінки ступеня анемії плода без потреби в кордоцентезі.

Конфлікт за системою AB0 трапляється значно рідше та перебігає набагато м’якше через низьку молекулярну масу імуноглобулінів M, які не проникають крізь плаценту, обмежуючись незначною жовтяницею в перші дні життя немовляти. Клініцисти фіксують переважно ситуації, коли матір із першою групою крові виношує плід із другою чи третьою групою, проте фототерапія синім світлом з довжиною хвилі 460 нанометрів успішно справляється з гіпербілірубінемією без необхідності замінного переливання. Незважаючи на цю, здавалося б, незначну проблему, неонатологи все одно наполягають на обов’язковому визначенні білірубінового профілю в перші 48 годин постнатального періоду для дітей від матерів з 0(I) групою.

Клінічне значення масового фенотипу для медицини катастроф

Служба екстреної медицини та військово-польова хірургія вибудовують алгоритми гемотрансфузійної терапії навколо першої групи крові з негативним резусом, яка є золотим стандартом універсальної еритроцитарної маси через відсутність на поверхні клітин аглютиногенів, здатних викликати імунну реакцію в реципієнта. У вертольотах санавіації та реанімобілях класу C завжди перебуває мінімум дві дози таких відмитих еритроцитів, оскільки при масивній кровотечі лікар не має часу на визначення групової належності постраждалого. Однак переливання понад чотирьох доз універсальної крові вимагає переходу на одногрупну трансфузію, бо накопичення анти-A та анти-B антитіл із донорської плазми починає загрожувати еритроцитам самого пацієнта.

У трансплантології сумісність за системою AB0 є абсолютним пріоритетом, що переважує навіть гістосумісність за антигенами головного комплексу HLA, адже гостра гуморальна реакція відторгнення пересадженого органа розвивається за лічені години після реперфузії. Кардіохірурги особливо ретельно підходять до цього питання при пересадці серця, де набряк міокарда внаслідок аглютинації капілярів призводить до миттєвої зупинки трансплантата. Пацієнти з другою групою крові, які становлять значну частку листа очікування, іноді змушені чекати довше за власників третьої групи через дисбаланс між попитом і пропозицією донорських органів.

Трансфузіологи відзначають вплив груп крові на частоту післяопераційних інфекційних ускладнень: особи з четвертою групою мають на 18% вищу ймовірність розвитку сепсису після абдомінальних втручань порівняно з носіями першої групи. Механізм цього явища криється в зниженій здатності імуноглобулінів до опсонізації бактеріальних клітин через відсутність у плазмі природних анти-A та анти-B антитіл, що є важливою ланкою вродженого імунітету ще з часів палеоліту. Хірурги враховують цю статистику при плануванні профілактичного курсу антибіотиків, подовжуючи його тривалість для пацієнтів з AB(IV) групою, особливо якщо операція виконується на товстому кишечнику.

Що кажуть сучасні дослідження про групи крові та довголіття

Епідеміологи Массачусетського технологічного інституту проаналізували дані 700 тисяч пацієнтів і дійшли висновку, що носії другої групи крові частіше доживають до 85 років у західних популяціях, тоді як власники першої групи мають вищі шанси подолати 90-річний рубіж в азійських спільнотах, що пов’язано з різним метаболізмом ліпопротеїнів низької щільності. Ген AB0 впливає на активність печінкової ліпази та рівень холестерину в сироватці крові, а також модулює концентрацію молекул міжклітинної адгезії sICAM-1, які беруть участь у атерогенезі. Це не означає фатальної неминучості інфаркту для власників другої групи, але вимагає від них суворішого контролю ліпідного профілю починаючи з 35-річного віку.

Пандемія SARS-CoV-2 підштовхнула науковців до вивчення взаємозв’язку груп крові з рецепторами ангіотензинперетворюючого ферменту 2, через які вірус проникає в клітини альвеолярного епітелію. Метааналіз Гарвардської школи громадського здоров’я показав, що особи з другою групою крові демонструють на 34% вищий ризик тяжкого перебігу ковідної пневмонії, тоді як перша група надає відносний протективний ефект. Біофізики пояснюють це глікозилюванням спайкового білка вірусу ферментами, асоційованими з алелем A, що підвищує афінність віріона до клітинної мембрани в дихальних шляхах. Ці дані жодною мірою не скасовують необхідності вакцинації для будь-якої групи крові, але враховуються при стратифікації ризиків у клінічних протоколах.

Онкогематологи звернули увагу на статистично значуще зниження частоти раку підшлункової залози серед носіїв першої групи крові порівняно з рештою популяції, що підтверджено в дослідженні Nurses’ Health Study за участю 107 тисяч медичних сестер. Ймовірно, це пов’язано з відмінностями в експресії муцинів на поверхні панкреатичних проток, які залежать від активності глікозилтрансферази. Водночас власники четвертої групи крові демонструють підвищену схильність до венозних тромбоемболій через на 30% вищу концентрацію фактора згортання VIII у плазмі, що вимагає від них особливої уваги до профілактики тромбозів при тривалих авіаперельотах чи іммобілізації.

Підсумовуючи цей масив інформації, варто зазначити, що розподіл груп крові серед населення планети є не просто математичною статистикою, а витонченим відображенням еволюційних шляхів людства, де кожен фенотип несе відбиток кліматичних умов, харчових звичок та епідеміологічного оточення предків. Усвідомлення частоти народження тієї чи іншої групи дає змогу раціонально планувати ресурси системи охорони здоров’я, від запасів донорських компонентів до стратегій персоналізованої профілактики хронічних недуг. Для конкретного пацієнта знання його фенотипу виходить далеко за межі рядка в медичній картці: це ключ до розуміння власних вразливостей та інструмент для побудови ефективної комунікації з лікарем. І хай японські корпоративні теорії придатності до роботи за групою крові викликають лише скептичну усмішку, ніхто не стане заперечувати, що кілька мілілітрів цієї рідини, взятих для аналізу, здатні врятувати життя у вирішальний момент.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts