Микола Бойко: професійний шлях від Чернігівської ОДА до координації відбудови України

Коли у 2019 році Микола Бойко очолив Чернігівську обласну державну адміністрацію, мало хто міг передбачити, що вже за три роки його рідний регіон опиниться на лінії фронту і потребуватиме тотальної відбудови. Проте життєвий шлях цього управлінця виявився напрочуд логічним: від роботи в аграрному секторі до координації масштабних інфраструктурних проєктів після деокупації. Сьогодні його досвід вважають одним із найпоказовіших прикладів того, як місцевий менеджер виростає в архітектора національного рівня з відновлення країни.

Коріння у чернігівській землі

Микола Бойко народився на Чернігівщині в родині, де земля і праця на ній завжди визначали добробут. Здобувши фах інженера-механіка у місцевому технологічному університеті, він одразу поринув у реальний сектор економіки. Перші серйозні кроки були пов’язані з агропромисловими підприємствами, де Бойко пройшов шлях від рядового спеціаліста до керівника великих господарств. Саме там сформувалося його прагнення до системної роботи та вміння ухвалювати жорсткі рішення в умовах обмеженого ресурсу, що особливо знадобилося пізніше, коли область лежала в руїнах.

Робота в сільському господарстві дала не тільки практичний досвід управління, а й глибоке розуміння потреб територіальних громад. Бойко часто наголошував, що жодна реформа не запрацює без порозуміння з людьми на місцях. Цей принцип згодом став фундаментом його підходу до державної служби. Невипадково навіть опоненти визнавали його здатність швидко налагоджувати комунікацію з фермерами, старостами, підприємцями. У період, коли центральна влада часто змінювала вектори, вміння тримати зв’язок із низовими структурами перетворилося на професійну перевагу.

До призначення на посаду голови обласної адміністрації Микола Бойко встиг попрацювати депутатом Чернігівської обласної ради, де опікувався питаннями бюджету та інфраструктури. Такий досвід дозволив йому зсередини вивчити механізми ухвалення рішень і зрозуміти, як перетворити обласний бюджет на інструмент реальних змін. Його часто бачили на виїзних прийомах у найвіддаленіших селах, де він особисто вникав у проблеми з водопостачанням, станом доріг чи опаленням шкіл. Колеги згадують, що Бойко міг годинами обговорювати деталі проекту і не покидав об’єкт, допоки не переконувався в якості виконаних робіт.

Від комерційних проєктів до державної служби

Перехід від бізнесу до адміністративної кар’єри не був для нього спонтанним. У 2015 році Микола Бойко обійняв посаду заступника голови Чернігівської ОДА, де курував аграрний блок, економіку та питання майна. Працюючи в команді тодішнього керівника області, він опікувався реформою децентралізації, адміністративно-територіальним устроєм та підготовкою проектів до Державного фонду регіонального розвитку. Це був період, коли область переживала трансформацію радянської спадщини, а громади вчилися самостійно розпоряджатися ресурсами. Бойко виявив себе не лише як галузевий спеціаліст, а й як управлінець, здатний синхронізувати зусилля різних відомств.

Паралельно він продовжував консультувати аграрний бізнес, що підтримувало його репутацію професіонала, який розуміє реальну економіку. У кабінетах обласної адміністрації часто лунала думка, що без досвіду роботи в полі не можна ефективно керувати аграрним регіоном. Бойко був живим підтвердженням цієї тези. Його підхід полягав у максимальній прозорості процедур: тендери, розподіл субсидій, підтримка фермерів – усе це відбувалося під прискіпливим контролем громадськості та з обов’язковим публічним звітуванням. Саме завдяки таким діям вдалося знизити рівень невдоволення в аграрному середовищі, яке традиційно критикувало бюрократію.

Період роботи на посаді заступника голови ОДА став добрим полігоном для випробування майбутніх рішень. Тут він зіткнувся і з опором старої системи, і з нестачею фінансування, і з кадровим голодом. Але саме тоді сформувався пул фахівців, які пізніше допомагали Бойку вже на посаді керівника області. Це коло управлінців пізніше назвуть “чернігівською школою”, хоч сам він уникає голосних ярликів.

Роки на чолі області: досягнення та виклики

Призначення в листопаді 2019 року на посаду голови Чернігівської обласної державної адміністрації стало логічним продовженням його кар’єри. З перших тижнів роботи Микола Бойко заявив, що пріоритетами стануть ремонт доріг, модернізація соціальної інфраструктури та залучення ресурсів із різних джерел. Він одразу ініціював ревізію довгобудів та проблемних об’єктів, які роками не могли зрушити з місця. Вже за кілька місяців було запущено понад два десятки проєктів рамках президентської програми “Велике будівництво”.

Ключові напрямки роботи у 2020 році включали відбудову шкіл, садочків, приймальних відділень лікарень та оновлення магістралей. Ось кілька об’єктів, які вдалося завершити:

• реконструкція школи у селі Киселівка з одночасним встановленням сучасного обладнання;
• будівництво нового дитсадка в Козельці на 120 місць;
• капітальний ремонт ділянки траси Р-67 між Ніжином та Прилуками;
• відновлення трьох приймальних відділень у центральних районних лікарнях;
• запуск системи відеоспостереження у громадських місцях Чернігова.

Окремим досягненням стала адаптація регіону до адміністративної реформи, яка скоротила кількість районів із 22 до 4-х. Це викликало чималий супротив на місцях, але Бойко особисто проводив зустрічі з колективами, роз’яснював вигоди укрупнення і контролював передачу майна без втрати комунальної власності. Процес пройшов без серйозних юридичних конфліктів, що для багатьох областей стало рідкістю.

Пандемія COVID-19 внесла корективи у звичну роботу. Саме на цей період припало розгортання ліжкового фонду, закупівля апаратів ШВЛ, організація карантинних постів. Згодом експерти відзначали, що чернігівська система охорони здоров’я витримала першу хвилю краще, ніж у сусідніх регіонах, завдяки швидкому реагуванню штабу, який координував Бойко. Проте накопичена втома та політичні пертурбації призвели до того, що в жовтні 2020 року він залишив посаду. Дехто вважав таке рішення кадровою ротацією, інші – наслідком непростих відносин із центральним апаратом. Сам Бойко тоді обмежився коротким коментарем: “Головне – область отримала необхідний імпульс для розвитку”.

Фронт відбудови після деокупації

Повномасштабне вторгнення 2022 року знову вивело Миколу Бойка на управлінську арену, але вже у зовсім іншій ролі. Чернігівщина опинилася під ударами з перших днів, а після визволення північних районів відкрилися масштаби руйнувань: пошкоджені електромережі, знищені мости, випалена військами соціальна інфраструктура. Уряд призначив його координатором відновлювальних робіт у регіоні, і Бойко, уже без формальної посади голови ОДА, взявся відбудовувати те, що будував раніше. Він очолив проєктний офіс, який безпосередньо підпорядковувався Офісу Президента, і отримав повноваження оперативно залучати підрядників та ресурси.

Зруйнований міст через Десну біля Чернігова відновили втричі швидше, ніж попередньо оцінювали європейські консультанти, – роботи вдалося завершити за 95 днів завдяки цілодобовому графіку та резерву матеріалів із сусідніх областей.

Окрім транспортної інфраструктури, треба було повертати в оселі людей. Спільно з місцевими військовими адміністраціями організували обстеження понад 12 тисяч приватних будинків – ті, що підлягали ремонту, оперативно включали до плану. Кошти надходили із резервного фонду бюджету та від міжнародних донорів. Бойко наполіг на створенні цифрової карти руйнувань, де кожен об’єкт отримав пріоритетність: спершу дахи й вікна перед зимою, потім – внутрішнє оздоблення. Це допомогло уникнути хаотичного розпорошення сил.

Паралельно відновлювали медичну мережу. Відремонтовано сім стаціонарів у прикордонних громадах, куди після деокупації ще не ризикували повертатися цивільні. Логістика ускладнювалася постійними обстрілами, але група Бойка налагодила підвезення будматеріалів у нічний час. Саме тоді за ним закріпилося неформальне звання “прораб відбудови”, на яке він реагував стримано: “Це спільна робота людей, які не чекають наказів, а знають, що робити”.

Міжнародні гроші та контроль за відновленням

Фінансове забезпечення відбудови неможливе без тісної взаємодії з міжнародними партнерами, і цей напрям став одним із ключових у роботі Миколи Бойка після деокупації. Було підписано меморандуми з USAID, Європейським інвестиційним банком, урядами Японії та Німеччини. Гроші спрямовувалися на конкретні проєкти, а не розчинялися в загальному бюджеті. Разом із фахівцями Світового банку запровадили трирівневу систему моніторингу: тендерна документація, фотофіксація етапів робіт, незалежний технічний аудит. Це дозволило залучити додаткові транші, адже донори бачили прозорість витрат.

Нижче наведено розподіл основних джерел зовнішньої допомоги на відновлення Чернігівщини за даними проєктного офісу станом на кінець 2023 року:

Джерела фінансування відбудови Чернігівщини у 2023 році

Управлінська модель, яку запропонував Бойко, передбачала підписання угод під конкретний кошторис без права перерозподілу на інші потреби без додаткового погодження. Це дисциплінувало підрядників і знижувало корупційні ризики. Крім того, двічі на місяць організовували публічні відеозвіти з будмайданчиків – трансляції збирали десятки тисяч переглядів серед місцевих мешканців, які спостерігали за відновленням своїх осель онлайн. Такий формат став зразком для інших регіонів.

Пріоритети на майбутнє

Після того як більшість аварійно-рятувальних робіт на Чернігівщині було завершено, перед командою Бойка постали стратегічні завдання. Йдеться не про латання дірок, а про системне оновлення регіону за стандартами, які дозволять йому конкурувати з центральноєвропейськими територіями. Першим пунктом визначили енергоефективність – проєкти передбачають утеплення фасадів, заміну теплотрас, встановлення модульних котелень на твердому паливі. Окрема увага приділяється відновленню зрошувальних систем на півдні області, від чого напряму залежить продовольча безпека.

Другий вектор – житло для внутрішньо переміщених осіб. Спільно з міжнародними організаціями розробляються типові проєкти будинків, які можна звести за 60 днів. Пілотний квартал з’явився у Ніжинському районі і вже отримав схвальні відгуки. Також обговорюється ідея створення агротехнопарків, які б прив’язували переробну промисловість до місцевої сировинної бази і створювали нові робочі місця.

Микола Бойко неодноразово наголошував на важливості навчання місцевих кадрів, адже без підготовлених проєктних менеджерів громадам складно самостійно пройти весь цикл – від заявки до здачі об’єкту. У співпраці з Чернігівською політехнікою планують запустити короткострокові курси з управління відбудовою для представників тергромад. Це той фундамент, на який область зможе спиратися після завершення активної фази війни.

Кар’єрна траєкторія Миколи Бойка демонструє, що справжній управлінський досвід народжується в кризових ситуаціях. Від полів Чернігівщини до координації зусиль міжнародних донорів – кожен етап додавав нових компетенцій, яких потребувала країна. Сьогодні, коли відбудова стала загальнонаціональним завданням, такі фахівці, як Бойко, перетворюють бюрократичні механізми на дієві інструменти. І хоча він рідко коментує власні амбіції, очевидно, що його досвід ще не раз буде використаний на рівні держави – там, де треба поєднувати швидкість, чесність і знання місцевої специфіки.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts