Коли донеччанка Оксана Левкова вперше взяла до рук блокнот волонтерки, вона навряд чи уявляла, що через кілька років стане однією з ключових фігур, які повертають українську ідентичність на схід країни. Її історія – це не просто хроніка допомоги переселенцям. Це свідчення того, як системна, невтомна праця однієї людини та її команди здатна змінювати уявлення про Донбас і надихати сотні інших діяти.
Левкова народилася і виросла в шахтарському Донецьку, здобула журналістську освіту, працювала з інформацією. Вибух війни 2014 року змусив її, як і багатьох, покинути дім. Однак вона обрала не позицію жертви, а роль тієї, хто будує нові опори. Сьогодні її знають як директорку благодійного фонду “Схід SOS”, організації, що перетворилася з кількох волонтерських наметів на розгалужену мережу допомоги і культурного відродження.
Від волонтерського намету до багаторівневої інституції
Початком усього стала стихійна ініціатива в березні 2014-го, коли група небайдужих, серед яких була й Оксана, облаштувала пункт прийому людей, що тікали від бойових дій. Перші місяці нагадували швидку допомогу в польових умовах: пошук житла, гарячі обіди, оформлення документів. Досить швидко стало зрозуміло – потрібна організація, яка б поєднувала гуманітарну, правозахисну та культурну складові. Так виник “Схід SOS”.
Сьогодні це потужна структура з чіткими програмами, що охоплює території вздовж усієї лінії розмежування. Особливість підходу – у відмові від фрагментарної допомоги. Кожен проєкт має тривалу перспективу, будь то юридичний супровід родини чи відновлення бібліотеки в прифронтовому селищі. Левкова наголошує, що без елементу самоорганізації місцевих громад жодні зовнішні вливання не спрацюють, тож команда завжди шукає партнерів на місцях.
Основні програми благодійного фонду “Схід SOS”, які координує Оксана Левкова:
| Напрям | Основні завдання | Конкретні результати |
|---|---|---|
| Гуманітарна допомога | Доставка харчових наборів, засобів гігієни, медикаментів, відновлення житла після обстрілів | Понад 150 000 отримувачів допомоги, регулярні рейси в найвіддаленіші села |
| Правозахисна адвокація | Юридичні консультації, документування воєнних злочинів, лобіювання змін у законах про ВПО | Понад 20 000 юридичних консультацій на рік, внесення правок до державних програм |
| Культурне відродження | Підтримка бібліотек, мовні курси, фестивалі, проєкти зі збереження нематеріальної спадщини | Передано понад 30 тонн книжок, проведено 10 великих культурних форумів |
| Психосоціальна підтримка | Індивідуальні консультації, групи взаємодопомоги, арттерапія для дітей та дорослих | Понад 5 000 учасників програм психологічної реабілітації |
Повернення української культури туди, де її замовчували
Центральною лінією діяльності Левкової, яка вирізняє її з-поміж багатьох гуманітарних лідерів, стала культурна реанімація Донбасу. Ще з 2015 року її команда почала возити українські книжки до шкіл і бібліотек прифронтових містечок: Торецька, Авдіївки, Красногорівки. Там, де роками панувала радянська й проросійська література, з’явилися твори сучасних авторів, підручники з історії України, дитяча класика.
Знаковим став проєкт “Донкульт” – всеукраїнський форум, започаткований як місток між митцями сходу й решти країни. У його межах проводилися виставки, літературні читання, дискусії про ідентичність. Левкова неодноразово наголошувала, що культура – це не розкіш для мирного часу, а базовий інструмент опору. Через музику, театр, публічні обговорення вона разом із колегами руйнувала стереотип про Донбас як “територію совка”. Місцеві мешканці отримували змогу побачити власну історію в іншому світлі.
Окремо варто згадати мовні курси для внутрішньо переміщених осіб та місцевих жителів. Попит на них виявився високим навіть у російськомовних громадах, де люди прагнули інтегруватися в український простір без примусу. Це доводило, що українська душа на сході не зникла – вона просто чекала на підтримку.
Одного разу волонтери “Схід SOS” доставили понад 3 000 українських книжок до шкіл і бібліотек Красногорівки під мінометним обстрілом, тому що місцеві діти ніколи не тримали в руках сучасних українських підручників з історії.
Юридичний захист і документування правди
Паралельно з культурним напрямом Левкова вибудовувала правозахисний блок організації. Для багатьох переселенців юридична невизначеність була не менш болючою, ніж відсутність житла. Втрата документів, проблеми з оформленням соціальних виплат, неможливість довести факт народження дитини на окупованій території – ці виклики вимагали системних рішень.
Юристи фонду, за підтримки міжнародних партнерів, розробили алгоритми, які спрощували бюрократичні процедури. Левкова як керівниця неодноразово виступала в комітетах Верховної Ради, на засіданнях ОБСЄ та в Європарламенті, привертаючи увагу до прогалин у законодавстві про внутрішньо переміщених осіб. Її виступи завжди були предметними: жодних загальних фраз, лише конкретні історії людей і перелік потрібних змін.
Ще один вагомий напрям – документування воєнних злочинів. Фахівці “Схід SOS” збирають свідчення постраждалих, руйнувань цивільної інфраструктури, фіксують факти обстрілів шкіл і лікарень. Ці матеріали стають частиною міжнародних розслідувань і є доказовою базою для майбутнього правосуддя. Самій Левковій доводилося особисто відвідувати місця трагедій одразу після атак, і, за її словами, кожна така поїздка лише додавала рішучості працювати далі.
Гуманітарні рейси в найгарячіші точки
Гуманітарний конвой від “Схід SOS” – це не просто вантажівка з харчами. У місцях, куди не доходять державні програми, такі виїзди перетворюються на єдину нитку зв’язку з великою землею. Левкова завжди наполягала, аби до складу місій входили не лише волонтери, а й психологи, лікарі, соціальні працівники. Цей підхід дав змогу закривати одразу кілька потреб громади: від елементарного виживання до емоційної стабілізації.
Окрему увагу приділяють літнім людям, які становлять більшість населення віддалених сіл. Для них організовують доставку ліків, твердого палива, гарячого харчування. Під час пандемії та після загострення бойових дій навантаження на команду зросло в рази, але Левкова зуміла перебудувати логістику без втрати якості. Місцеві активісти, які виросли з простих отримувачів допомоги, часто самі беруться за формування заявок для сусідів – саме такої синергії і прагне фонд.
Варто зазначити, що керівничка ніколи не вимагала від команди того, чого не готова була зробити сама. Вона не раз виїжджала на лінію розмежування, проводила моніторинги в сірій зоні, де ризик потрапити під обстріл був максимальним. Цей особистий приклад сформував всередині організації культуру відповідальності, де немає місця формальному виконанню обов’язків.
Лідерство, що спирається на довіру й горизонтальні зв’язки
Стиль управління Оксани Левкової часто називають жіночим лідерством нового типу, хоча сама вона не любить гендерних ярликів. Її підхід будується на прозорості, постійному діалозі з командою та готовності визнавати помилки. У щотижневих планерках беруть участь координатори всіх напрямків, і рішення ухвалюють колегіально. Це дозволяє швидко реагувати на зміну ситуації без зайвої бюрократії.
Левкова вважає, що сила лідера – не в одноосібному контролі, а в умінні створити середовище, де кожен працівник відчуває власну спроможність впливати на результат. У її колективі зібралися люди з різним досвідом: від колишніх шахтарів до юристів зі столичних офісів. Об’єднує їх спільна цінність – український схід як невіддільна частина країни, що потребує не жалю, а інвестиції уваги і праці.
Цей підхід приніс організації стійкість навіть у періоди гострих криз. Коли зовнішнє фінансування скорочувалося, команда шукала локальні ресурси; коли потрібно було евакуювати людей з-під обстрілів, ніхто не питав, чи це входить у посадові інструкції. Саме така атмосфера дозволила реалізувати сотні проєктів і, що важливіше, повернути віру у власні сили тим, хто опинився на межі.
Підсумовуючи, діяльність Оксани Левкової демонструє, що українська ідентичність на сході – це не теоретична категорія, а жива тканина, здатна до відновлення навіть у найсуворіших умовах. Вона не просто організувала гуманітарні потоки чи культурні події. Вона показала, як лідерство, засноване на людяності та системності, може змінювати цілі громади. Її історія доводить, що повернення душі починається не з гучних гасел, а з конкретних справ, які виконують звичайні люди з незвичайною витримкою.
About the Author
