Дитинство Олексія Новікова пройшло у невеличкому селі Веселе на Полтавщині, де єдиним спортивним знаряддям спершу був шкільний турнік. Батько працював мотористом, а гараж при будинку поступово перетворився на майстерню для силових експериментів. У 14 років хлопець занурився в тему нарощування сили, хоча справжнього заліза в господарстві не було. Вихід знайшли швидко: цемент, арматура та старі відра стали сировиною для перших снарядів. Саме з цих примітивних, але важких саморобок почалося будівництво майбутньої світової репутації.
У віці 15 років Новіков власноруч залив бетонний блок вагою 80 кілограмів, щоб тренувати станову тягу, бо грошей на заводську штангу не було.
Сусіди крутили біля скроні, коли чули гуркіт із гаража, але підліток методично нарощував об’єми. Спочатку він просто тиснув над головою саморобні гантелі, виготовлені з обрізків металу та цементу, потім з’явилася перша штанга з автомобільного брухту. Кожне тренування закінчувалося тим, що хтось із родини перевіряв, чи не обвалилася стеля. Уже через рік наполегливої роботи він міг упевнено підіймати вагу, яка дорівнювала масі дорослого чоловіка, а після закінчення школи настав час перших спроб на офіційному помості. Батькова підтримка виявилася критичною: коли у 2012 році Олексій уперше потрапив на змагання пауерліфтерів у Полтаві, виявилося, що технікою він поступається, але характер уже було видно неозброєним оком. Тренери місцевої секції запропонували допомогу, проте основна робота й надалі тривала в тому самому гаражі.
Перші серйозні випробування дали змогу зрозуміти, що груба сила без витривалості та правильного плану нічого не варта. Олексій почав комбінувати тренування з гирями та штангою з бігом у лісовому масиві, а влітку возив на тракторному причепі каміння, яке знаходив на полях. Такий підхід швидко позначився на фізичних кондиціях: у 17 років жим лежачи перевищив 160 кілограмів, а станова тяга наблизилася до позначки 280. Професійний інструментарій з’явився пізніше, коли спортсмен зміг дозволити собі купити олімпійський гриф. Але й тоді він не відмовився від саморобок – вони залишилися як пам’ятка про початок шляху та використовувалися для нестандартних вправ на хват і вибухову силу.
Виступи на всеукраїнському рівні розпочалися після повноліття, коли Новіков вирішив спробувати себе саме у стронгмені. У 2015 році він виграв юніорський чемпіонат України, а вже наступного сезону опинився серед призерів дорослої першості. Швидкість, із якою сільський хлопець адаптувався до змагальних реалій, дивувала навіть досвідчених атлетів. На тренуваннях він примудрявся робити те, чого не міг пояснити жоден підручник із фізкультури, і саме ця “гаражна школа” подекуди давала перевагу перед суперниками, які звикли до стерильних залів. У 2017 році Олексій уперше виборов титул найсильнішої людини України, підтвердивши статус наступного року. Тоді ж трапився й міжнародний дебют – на етапі в Манчестері він посів п’яту сходинку, запам’ятавшись незвично агресивною роботою з колодою.
Ось ключові вітчизняні досягнення, що передували світовому визнанню:
- перемога на юніорському чемпіонаті України зі стронгмену (2015);
- титул чемпіона України серед дорослих (2017, 2018);
- дворазовий переможець турніру “Богатирські ігри”;
- дебют на міжнародному відбірковому етапі в Манчестері (2018);
- стабільне потрапляння до фінальних серій “Найсильнішої людини світу” з першої спроби.
Коли мова заходить про справжній прорив, насамперед згадують березень 2020 року. На арені Arnold Strongman Classic у Колумбусі українець виконав вправу “Геркулес” – утримання двох металевих колон, що прагнуть впасти, – протягом однієї хвилини 17,09 секунди. Такого результату не показував ніхто в історії. Попередній орієнтир протримався кілька років, і саме Новіков переписав таблиці, не просто покращивши час на лічені відсотки, а кардинально змістивши межу людських можливостей. Зазначу, що ця вправа вимагає не стільки динамічної потужності, скільки здатності терпіти пекельний тиск на кисті та передпліччя. Суперники зізнавалися, що навіть хвилина в цих лещатах нагадує вічність, а цифра 1:17 виглядала як помилка хронометриста. Реакція глядачів була гучною, а організатори одразу назвали рекорд історичним.
Того ж року на “Найсильнішій людині світу”, що через пандемію відбулася в листопаді у Брейдентоні, Олексій довів, що успіх у “Геркулесі” не випадковість. У кваліфікаційній групі він домінував у становій тязі, де показав 390 кілограмів без надмірних зусиль, і впевнено пройшов у фінал. На вирішальному етапі виконання атласних каменів стало моментом істини: камінь вагою 220 кілограмів треба було завантажити на платформу швидше за всіх. Новіков виконав фінальний підхід так, ніби мав справу з гумовим м’ячем, і за стомленим обличчям читалася абсолютна впевненість. Коли оголосили підсумковий протокол, він став наймолодшим українцем, якому дістався головний титул у світі сили – і це у 24 роки.
Основні міжнародні виступи Олексія Новікова (2018–2024)
| Рік | Змагання | Підсумок |
|---|---|---|
| 2018 | Відбірковий етап у Манчестері | 5 місце |
| 2020 | Арнольд Стронгмен Класік | 1 місце в “Геркулесі”, світовий рекорд 3 місце в загальному заліку |
| 2020 | Турнір “Найсильніша людина світу” (Брейдентон) | 1 місце |
| 2021 | “Найсильніша людина світу” (Сакраменто) | 4 місце |
| 2022 | Арнольд Стронгмен Класік | 2 місце в загальному заліку |
| 2023 | Турнір “Найсильніша людина світу” | 3 місце |
Особливої уваги заслуговує не лише колекція медалей, а й підхід до тренувань, який склався в Олексія під впливом обставин. На відміну від багатьох колег, що зростали в оточенні університетських залів, він змушений був постійно імпровізувати. Чесне визнання власних слабких сторін стало другою натурою: замало витривалості у хваті – значить, доба з грифом у рукавицях; бракує швидкості на старті – отже, треба тягати санки з мішками піску вгору схилом. Його кондиції ніколи не були справою випадку. Тренувальний тиждень складається з чотирьох-п’яти занять, тривалість кожного сягає трьох-чотирьох годин. Розклад будується навколо конкретних змагальних подій: тиждень станової тяги, тиждень колоди, тиждень роботи з камінням. Таке планування дає змогу уникати перетренованості та водночас дозволяє вносити корективи майже щодня – залежно від самопочуття та погоди, адже частина тренувань усе ще проходить просто неба, на знайомих з дитинства майданчиках.
Ключові особливості тренувального підходу, які забезпечили прорив:
- пріоритет базових рухів та їх постійна варіативність;
- використання саморобного обладнання для імітації змагальних снарядів на початковому етапі;
- робота з ментальною стійкістю через короткі періоди голодування під час тренувань;
- ретельне планування харчового раціону з акцентом на локальні продукти – борщ, гречка, сало;
- відновлення через лазню та масаж, а не лише сон;
- постійний аналіз відеозаписів власних виступів для корекції техніки.
Харчування заслуговує окремої згадки, бо з полтавською кухнею він не прощався ніколи. Добова калорійність сягає 6000 ккал, і приблизно третина надходить із традиційних страв – густих борщів, каш із салом, холодцю. Білок із курятини та сиру поєднується з повільними вуглеводами, які забезпечують енергію на багатогодинні заняття. Цікаво, що спортивне харчування присутнє в обмежених дозах і лише тоді, коли немає змоги повноцінно поїсти. Такий підхід дозволяє зберігати здорову травну систему, що особливо важливо, коли вага тіла коливається в межах 130–140 кілограмів. Окрім їжі, відновленню сприяють сауна і робота з масажистом, яка для атлета такої маси не менш важлива, ніж саме тренування. Нерідко після важких стартів він на кілька днів повертається до села, де проста фізична праця – нарубати дров чи перекидати мішки – слугує додатковим способом перезавантаження.
Наступні амбіції Олексія не обмежуються лише особистими рекордами. Він публічно говорив про бажання виграти Арнольд Стронгмен Класік у загальному заліку та побити позначку 500 кілограмів у становій тязі на офіційних змаганнях. Окрім цього, помітний інтерес до розбудови українського стронгмену: у рідному регіоні за його ініціативою проводяться відкриті тренування для молоді, а сам Новіков охоче ділиться методиками, які свого часу випробував на собі в тому самому гаражі. Такі заняття вже дали кілька талановитих юніорів, і це натякає, що на зміну нинішнім лідерам готується сильна хвиля. Залишатися на вершині йому допомагає вміння залишатися жадібним до знань: навіть після перемоги на головному турнірі планети він не соромиться консультуватися з фахівцями з біомеханіки та впроваджувати нові акценти в техніку виконання вправ.
За зовнішньою суворістю приховується людина, яка вміє посміятися з власних помилок на тренуваннях і по-сільському просто пояснює, чому часом корисно відступити, щоб потім стрибнути вище. Його історія переконує в тому, що навіть бездоганна матеріальна база не замінить наполегливості та кмітливості. Світові рекорди, які колись здавалися фантастикою, були поставлені хлопцем, що починав із цементних брил у відрах. Цей зв’язок між першим саморобним снарядом і ревом трибун на “Найсильнішій людині світу” вимальовує кар’єру, у якій кожна деталь мала значення. Від батькового гаража до міжнародної арени – шлях, складений із незліченних повторень, паузи на відновлення та розуміння, що сила любить терплячих.
About the Author
