Щороку в Україні виноградарі втрачають до третини врожаю через грибкові хвороби та шкідників, якщо не застосовують комплексний захист. Втрати продуктивності, якості ягід та навіть загибель кущів стають прикрим наслідком ігнорування профілактики. Цей матеріал зібрав перевірені практикою методи, які дають змогу вберегти лозу і повноцінні грона навіть у несприятливі сезони.
Грибкові атаки краще попереджати ніж гасити
Мілдью (несправжня борошниста роса) за сприятливих умов здатна знищити до 80% врожаю вже за тиждень. Збудник Plasmopara viticola активізується після дощів, коли температура перевищує 11°C, а краплинна волога на листках тримається щонайменше дві-три години. На нижньому боці листка з’являється білий пухнастий наліт, який пізніше вкриває суцвіття та молоді зав’язі. Оїдіум (справжня борошниста роса) поводиться інакше: йому достатньо теплої похмурої погоди без крапель, а міцелій нагадує попелясто-сіру плісняву, що деформує пагони й грона. Сіра гниль (Botrytis cinerea) особливо небезпечна на стадії достигання, коли пошкоджені ягоди лопаються й створюють поживне середовище для масового гниття. Антракноз проявляється чорними виразками на листках і пагонах, часто плутають із градовими ушкодженнями, а наслідком стає повне засихання гребенів.
Практика доводить, що суто лікувальний підхід у боротьбі з переліченими хворобами нерідко призводить до фатальних наслідків, оскільки патогени скорочують життєвий цикл і встигають дати кілька поколінь за сезон. Значно ефективніше вибудувати багатошарову профілактику, яка починається ще до розпускання бруньок. Правильне формування куща, нормування навантаження пагонами та своєчасне видалення пасинків створюють у кроні мікроклімат, несприятливий для грибка. Доцільно також дотримуватися заходів, які перераховані нижче.
- підбір сортів із високою польовою стійкістю до мілдью та оїдіуму, наприклад Аркадія, Преображення, Кишмиш лучистий;
- проріджування листя в зоні грон за 2–3 тижні до достигання;
- видалення рослинних решток восени та глибока оранка міжрядь;
- ранньовесняне викорінювальне обприскування залізним купоросом 3–5% до набрякання бруньок;
- застосування мікробіологічних препаратів на основі Bacillus subtilis у фазу “зелений конус”;
- мульчування ґрунту торішньою соломою, що знижує розбризкування спор під час злив.
Бактеріальний рак та віруси діють тихо і безповоротно
Бактеріальний рак, який викликає Agrobacterium tumefaciens, найчастіше проникає через морозобійні тріщини та місця щеплення, утворюючи на штамбі або рукавах тверді жовна, що поступово перекривають судинну систему. Кущ починає слабшати, пагони коротшають, урожай втрачає товарний вигляд, а згодом лоза просто всохне. Жоден доступний пестицид не здатен вилікувати уражену рослину, тому єдиний розумний вихід – викорчувати і спалити кущ, а ґрунт на кілька років залишити під чорним паром або сидератами, які не є рослинами-господарями.
Значно підступнішими виявляються вірусні інфекції – коротковузля (fanleaf) та скручування листя (leafroll), чиї симптоми виноградарі часто помилково сприймають за нестачу магнію чи калію. Коротковузля спотворює листкову пластинку віялоподібними виростами, різко знижує плодоношення й поширюється нематодами Xiphinema index. Скручування листя зменшує накопичення цукрів, знебарвлює ягоди червоних сортів і передається через щеплення або борошнистих червеців. У обох випадках лікування не існує, тому критично важливо використовувати садивний матеріал, що пройшов тестування методом ІФА або ПЛР, та боротися з переносниками – нематодами й червецями – за допомогою термічної обробки ґрунту або інсектицидів контактно-кишкової дії.
Шкідники щороку тестують терпіння виноградаря
Гронова листокрутка (Lobesia botrana) дає два-три покоління в умовах українського клімату, а кожна гусениця здатна зіпсувати відразу кілька зав’язей, обплітаючи їх павутиною. Цикадки – зокрема виноградна строката – висмоктують сік з листків і можуть стати переносниками бактеріального в’янення. Кліщі, насамперед павутинний і повстяний, у спеку розмножуються майже миттєво, викликаючи некрози та деформацію тканин, що гальмує фотосинтез. Кріптофаги на кшталт скосаря кримського підгризають кореневу систему, а поява невеликих ранок на поверхні лози часто залишається непоміченою аж до загибелі куща.
Для своєчасного виявлення загрози варто взяти за правило перевірені прийоми.
- розвішування феромонових пасток для листокрутки з початком цвітіння;
- щотижневий огляд 10–15 контрольних кущів із використанням лупи;
- облік кількості цикадок за допомогою жовтих клейових пасток;
- струшування гілок на білий папір для підрахунку павутинних кліщів;
- перевірка кореневої шийки на наявність ходів скосаря після перших заморозків;
- лабораторний аналіз підозрілих зразків у разі спалахів невідомої етіології.
Філоксера й досі диктує правила підбору підщеп
Daktulosphaira vitifoliae – крихітна жовтувата попелиця, яка в кореневій формі спричиняє здуття (туберозитети) і загнивання підземної частини, залишається безумовним ворогом номер один. Листкова форма трапляється переважно на американських лозах та деяких гібридах, проте в теплі осені може перекинутися на європейські сорти й помітно знизити асиміляцію. Найнебезпечніше те, що навіть 2–3 особини на корені здатні буквально за одне літо перетворити дорослий кущ на мертву деревину.
Філоксера, крихітна попелиця, у другій половині ХІХ століття знищила майже дві третини європейських виноградників, і саме вона примусила виноробів перейти на щеплену культуру.
Досвід показав, що надійний захист дає лише щеплення на філоксеростійкі підщепи, бо інсектициди крізь ґрунт діють ненадійно і не гарантують повного знищення популяції. Піщані ґрунти з часткою глини менше 5% є природним бар’єром, тому в регіонах з такими ґрунтами допустима кореневласна культура деяких сортів. Утім, для решти площ беззаперечною нормою стало використання підщеп, чий перелік наведено нижче.
- Кобер 5ББ – витримує важкі ґрунти й нестачу вологи;
- 101-14 – добре сумісна з більшістю сортів, підходить для ущільнених посадок;
- СО4 – стійка до хлорозу й активного вапна;
- Ріхтер 110 – потужна коренева система, толерантна до посухи;
- Паульсен 1103 – підходить для механізованого вирощування;
- Бьорнер – вирізняється дуже високою стійкістю до філоксери та нематод.
Контактні й системні препарати головна різниця на ділі
Контактні фунгіциди та інсектициди залишаються на поверхні рослин і створюють захисний шар, який вбиває спори або комах під час безпосереднього зіткнення, проте легко змиваються дощем і швидко руйнуються ультрафіолетом. До цієї групи належать мідьвмісні препарати (бордоська рідина, гідроксид міді), сірка у формі колоїдної суспензії, дитіокарбамати (манкоцеб) і деякі неонінотиноїди для обробки по листовій фазі. Вони незамінні для профілактики на початку вегетації, коли потрібне суцільне покриття, але не здатні проникати в тканини й тому не працюють на прихованих стадіях інфекції.
Системні засоби всмоктуються листям або корінням, пересуваються ксилемою й навіть флоемою, забезпечуючи захист молодих приростів, що відростають після обробки. Триазоли (тебуконазол, дифеноконазол), стробілурини (азоксистробін), карбоксаміди (боскалід) та анілінопіримідини (ципродиніл) стали основою сучасних схем, адже працюють і як профілактично, і як лікувально. Однак монотонне застосування речовин із одним механізмом дії неминуче веде до появи резистентних штамів, тому рекомендовано чергувати групи й не перевищувати встановлені регламентом кількості обробок за сезон.
Календар обприскувань не можна скласти раз назавжди
Покладатися на фіксовані дати обробок безглуздо, бо вирішальне слово завжди залишається за погодою та фенологічною фазою. Як тільки середньодобова температура перевищує 10°C і випадає щонайменше 10 мм опадів, відлік інкубаційного періоду мілдью запущено, і перше обприскування має бути виконане впродовж 48 годин. Для оїдіуму критичні тривалі періоди високої вологості без дощу, коли на листках формується тонка плівка вологи, тому у фази до й після цвітіння застосовують сірчані препарати або комбінації з системниками. Сіра гниль найагресивніше поводиться на стадії “м’якої ягоди”, і тут першочергове значення має профілактичне знищення популяції патогену ще до змикання грон.
Нижче наведено узагальнену таблицю з основними захворюваннями, щоб швидко зорієнтуватися в симптомах і рекомендованих діях.
| Хвороба | Основні симптоми | Профілактичні обробки | Лікувальні препарати |
|---|---|---|---|
| Мілдью | Білий пухнастий наліт на нижньому боці, маслянисті плями, некрози | Мідьвмісні за 5 днів до дощу, системні в фазу 3–5 листків | Манкоцеб + металаксил, фосетил алюмінію при перших плямах |
| Оїдіум | Сірий наліт на пагонах та гронах, деформація листя | Колоїдна сірка за температури >20°C, обробка до цвітіння | Триазоли (тебуконазол), стробілурини + сірка |
| Сіра гниль | Водянисті плями на ягодах, сірий пухнастий наліт і загнивання | Видалення листя, провітрювання грон, біопрепарати на основі сінної палички | Ципродиніл + флудиоксоніл, боскалід при виявленні перших вогнищ |
| Антракноз | Чорні виразки з фіолетовою облямівкою на пагонах, дірчаста плямистість листя | Викорінювальна обробка міддю восени, обрізка уражених лоз | Азоксистробін + дифеноконазол, каптан на початку вегетації |
| Чорна плямистість | Дрібні чорні крапки на вузлах і міжвузлях, розтріскування кори | Весняна обробка мідним купоросом, санітарна обрізка | Манкоцеб + азоксистробін у фазу розпускання бруньок |
Зважений підхід, що поєднує правильний підбір сортів, агротехніку, моніторинг та виважене застосування хімічних і біологічних засобів, дозволяє уникнути катастрофічних втрат і отримувати здорові грона сезон за сезоном.
About the Author
