З перших місяців повномасштабного вторгнення офіційні повідомлення Повітряних сил ЗСУ сприймалися радше як обов’язкова процедура, ніж як джерело реального розуміння того, що відбувається в українському небі. Сухі зведення про кількість збитих цілей мало що говорили пересічному громадянинові, а постійні повітряні тривоги лише додавали тривожності. Поява Іллі Євлаша у ролі речника збіглася з моментом, коли суспільство потребувало не лише цифр, а й пояснень, здатних повернути відчуття контролю. Євлаш швидко опанував мистецтво говорити про надскладні системи протиповітряної оборони мовою, яка не відштовхує, а навпаки – запрошує до діалогу.
Хто стоїть за посадою – шлях до речництва
Ілля Євлаш – офіцер Повітряних сил із багаторічним досвідом роботи у сфері військово-цивільного співробітництва та зв’язків із громадськістю. До призначення речником він обіймав посаду начальника пресслужби одного з оперативних командувань, де сформував принципи оперативної та прозорої комунікації навіть в умовах жорстких безпекових обмежень. Саме цей досвід став фундаментом для нового підходу до інформування про бойову роботу авіації та сил протиповітряної оборони.
Кадрове рішення ухвалювалося з урахуванням кількох чинників: Євлаш не лише розумів технічний бік роботи зенітних ракетних комплексів, але й мав навички антикризової комунікації. Його попередня кар’єра включала регулярну взаємодію з місцевими громадами під час кризових ситуацій, що вимагало одночасно делікатності та точності. Така комбінація виявилася безцінною, коли довелося пояснювати наслідки масованих ракетних обстрілів і нічних атак дронами.
Перші брифінги нового речника помітно відрізнялися від звичного формату: замість зачитування підготовлених цифр він одразу почав додавати контекст – які саме сили були задіяні, з яких напрямків летіли цілі, як змінювалася тактика ворога протягом ночі. Такий підхід дав змогу журналістам та аналітикам швидше орієнтуватися в оперативній картині, а пересічні українці нарешті отримали зрозумілу відповідь на запитання, чому іноді повітряна тривога триває кілька годин, а вибухів не чути.
Мова, що працює на впевненість – як Євлаш пояснює повітряні бої
Ключовим інструментом Іллі Євлаша стала здатність трансформувати технічний опис роботи зенітно-ракетних комплексів, винищувачів та засобів радіоелектронної боротьби у насичені, але цілком зрозумілі образи. Замість штампованих фраз на кшталт “засобами ППО знищено 15 із 15 повітряних цілей” його коментарі наповнилися деталями про маршрути ракет, роботу мобільних вогневих груп, особливості нічних перехоплень винищувачами.
Речник свідомо уникає сліпучого фахового жаргону, але водночас не спрощує картину до примітивних схем. Він активно послуговується виразами на зразок “мисливці за шахедами”, “ешелоноване полювання”, “танок крилатих ракет над Дніпром”, які миттєво створюють потрібний асоціативний ряд. Психологи відзначають, що така мовна стратегія знижує рівень безпорадності населення під час повітряних тривог, адже людина починає сприймати небо не як джерело лихої невизначеності, а як простір, де триває конкретна боротьба з передбачуваною логікою.
Окремим досягненням стала його манера описувати невдачі – ті самі прольоти ракет, які раніше замовчувалися або подавалися розмито. Євлаш знайшов формулу, яка одночасно фіксує біль втрат і не дає ворогові інструмент для пропаганди: “На жаль, є влучання, але навіть один пропущений об’єкт вказує не на безсилля захисту, а на щільність та підступність комбінованих атак”. Така відвертість, підкріплена даними, швидко підвищила кредит довіри до всього відомства.
Техніка без зайвої містики – як речник демістифікував ППО
Одним із найбільших викликів для пресслужби залишалося пояснення принципів дії західних зенітних ракетних систем, які надходили в Україну. Ілля Євлаш змінив підхід кардинально: замість закритих формулювань про “сучасні засоби” він почав наводити прості аналогії, які дають змогу уявити логіку перехоплення навіть людині без технічної освіти. Так, роботу комплексу NASAMS він одного разу порівняв із мережею датчиків безпеки, що перекривають цілий район і реагують на загрозу ще до того, як вона наблизилася до критичної зони.
Його пояснення не обмежуються аналогіями. Речник регулярно наводить особливості траєкторій, висоти та швидкості цілей, пояснюючи, чому проти однієї ракети застосовують зенітний комплекс середньої дальності, а проти іншої – переносний. Він також розклав на зрозумілі складові тактику масованих пусків, коли ворог намагається перенаситити систему оборони одночасною атакою з різних напрямків. Це допомогло не лише цивільним усвідомити обсяг роботи ППО, а й закордонним партнерам краще оцінити ефективність наданого озброєння.
Показовим став епізод із першими залпами гіперзвукових “Кинджалів”. Євлаш тоді без паніки розповів про фізичні обмеження таких ракет на кінцевій ділянці траєкторії та про спроможності Patriot їх перехоплювати, спираючись на відкриті характеристики. Цей виступ фактично нейтралізував хвилю тривожних публікацій у світових медіа про “непереможну зброю” і зміцнив позиції уряду під час чергового раунду переговорів про військово-технічну допомогу.
Медійний прорив, що змінив міжнародне сприйняття
До призначення Євлаша іноземні журналісти часто скаржилися на брак прямих коментарів від Повітряних сил. Ситуація різко змінилася завдяки системній англомовній комунікації. Речник почав проводити регулярні пресконференції із залученням представників провідних західних видань, а його пояснення щодо результативності наданої зброї стали обов’язковим елементом політичних дискусій у Вашингтоні чи Брюсселі.
За оцінками медіаекспертів, протягом першого року роботи Іллі Євлаша кількість запитів від іноземних редакцій на коментарі Повітряних сил зросла на 200%, а частка позитивних згадувань у західній пресі сягнула 65% – це вдвічі перевищує показник попереднього періоду.
Окремо варто відзначити його участь у спільних заходах із представниками Пентагону та європейських оборонних відомств. Євлаш не просто наводив статистику збиттів, а будував логічний місток між тактико-технічними характеристиками західних систем і реальними потребами українського поля бою. Такі виступи не раз ставали тригером для оголошення нових пакетів допомоги, оскільки вони наочно демонстрували, що кожен переданий комплекс не припадає пилом на складах, а негайно вписується в дієву мережу захисту.
Цікаво, що речник не гребує і суто технічними платформами. На профільних форумах та в інтерв’ю галузевим виданням він детально описує взаємодію радарів різних поколінь, інтеграцію західних систем в українську автоматизовану систему управління та виклики, пов’язані з прикриттям об’єктів критичної інфраструктури під час комбінованих атак. Така відкритість приваблює технічних фахівців і сприяє швидшому опрацюванню запитів на додаткове обладнання, зокрема боєприпасів і радарів.
Уроки Євлаша для військової комунікації – що варто взяти на озброєння
Досвід речника Повітряних сил уже вивчають представники інших силових відомств, адже його методика поєднує безпекові обмеження з максимальною відкритістю. Євлаш фактично створив модель, за якої кожне повідомлення працює на три рівні – інформування населення, психологічне стримування противника та адвокацію військової допомоги. Це стало можливим завдяки жорсткій внутрішній дисципліні комунікаційного штабу, де кожен факт перевірявся на предмет потенційної шкоди оперативним планам, але при цьому не ховався за формулюванням “без коментарів”.
Спираючись на цей підхід, можна виокремити кілька принципів, які стали візитною карткою нової інформаційної політики Повітряних сил:
- регулярні оперативні зведення з географічною прив’язкою маршрутів ворожих цілей;
- використання простої аналогової мови для пояснення роботи зенітних ракетних комплексів;
- запровадження формату відеозвернень із полігонів та місць бойового чергування;
- відмова від надмірного бюрократичного узгодження коментарів, що підвищило оперативність реагування;
- системна робота з іноземними медіа через англомовні брифінги та прес-релізи;
- персоналізація повідомлень із зазначенням імен конкретних розрахунків, які відзначилися;
- відкрите обговорення невдач і помилок, що сформувало атмосферу чесності
Цей набір інструментів сьогодні активно переймають пресслужби інших родів військ, адаптуючи його під власну специфіку. Важливо, що модель не вимагає розголошення секретної інформації – вона будується на розумному балансі між мовчанням і шквалом неперевірених чуток.
Еволюція інформаційної політики Повітряних сил
| Параметр | До реформування | Після реформування (етап Євлаша) |
|---|---|---|
| Оперативність | Повідомлення надходили із затримкою 4–6 годин | Перші коментарі з’являються вже через 20–40 хвилин після інциденту |
| Мова | Сухий військовий жаргон, мінімум деталей | Зрозумілі порівняння, емоційно нейтральна, але образна мова |
| Географія повідомлень | Загальні фрази без прив’язки до регіонів | Чіткі вказівки напрямків та областей загрози |
| Залучення міжнародних ЗМІ | Фрагментарні інтерв’ю, переважно українською | Регулярні брифінги англійською, експорт успішних кейсів для іноземних партнерів |
| Персоналізація | Знеособлені зведення “силами ППО знищено” | Вказування конкретних бригад, підрозділів, згадування успішних розрахунків |
Підсумовуючи, можна впевнено стверджувати, що з приходом Іллі Євлаша комунікація Повітряних сил перестала бути суто статистичним супроводом і перетворилася на повноцінний інструмент оборони. Суспільство отримало не просто цифри, а зрозумілу картину повітряних боїв, яка знижує тривожність і підвищує довіру до військових інституцій. Водночас міжнародні партнери побачили прозору та аргументовану презентацію результатів своєї допомоги, що пришвидшило подальші постачання озброєння. Його кейс доводить, що навіть в умовах найжорсткішої війни слово може стати такою ж зброєю, як і ракета, – варто лише навчитися ним користуватися без бюрократичної глухоти та з повагою до тих, хто чекає на новини з передової.
About the Author
