Борзова Ірина Наумівна: шлях від бізнесу до політичного впливу

Розуміння механізмів держави часто формується не в кабінетах чиновників, а в реальному секторі, де доводиться щодня домовлятися з постачальниками, відбиватися від перевірок і вираховувати рентабельність кожної одиниці товару. Ірина Наумівна Борзова – живий приклад того, як досвід побудови власного бізнесу перетворюється на підґрунтя для законотворчості, що охоплює охорону здоров’я, соціальну політику та підтримку ветеранів. Депутатка Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга народу”, заступниця голови Комітету з питань здоров’я нації, членкиня депутатської групи з міжпарламентських зв’язків із низкою країн. Її кар’єрна траєкторія – це історія, в якій вінницьке коріння, фармацевтична освіта та досвід управління торговельними мережами переплітаються із законодавчими ініціативами, що стосуються мільйонів громадян. Якщо уважно простежити етапи її професійного життя, стає очевидним, чому парламентський порядок денний цієї політикині вибудований навколо практичних, а не суто декларативних рішень.

Вінницький старт і фаховий фундамент

Ірина Борзова народилася у Вінниці – місті, яке в подальшому стало для неї не лише малою батьківщиною, а й епіцентром ділової активності. Закінчивши Вінницький державний педагогічний університет за спеціальністю “Біологія і хімія”, вона продовжила навчання у Вінницькому національному медичному університеті імені Пирогова. Саме фармацевтична освіта заклала основу, на якій пізніше зростатиме її комерційна справа і розуміння потреб медичної сфери. Здобувши диплом провізора, майбутня депутатка отримала не просто формальну кваліфікацію, а й набір знань, які допомагали бачити хвороби системи охорони здоров’я зсередини. Такий бекґраунд виділяє Борзову серед колег-парламентарів, багато з яких прийшли в політику з юридичного чи суто управлінського середовища, маючи вельми приблизне уявлення про галузеву специфіку. Їй же не доводилося витрачати роки на занурення в тему – професійне чуття дозволяло швидко оцінювати наслідки чергового законопроєкту для лікарень, аптек та пацієнтів.

Вінницьке походження і тривале життя в регіоні дали Борзовій розуміння запитів провінційного виборця. Вона добре знала, з якими труднощами стикаються мешканці невеликих міст, коли йдеться про доступ до якісних ліків чи своєчасну діагностику. Саме тому, опинившись у стінах парламенту, вона не раз апелювала до регіональної статистики, наполягаючи на вирівнюванні можливостей між центром і периферією. Фаховий фундамент, закладений у Вінниці, згодом обріс практичними бізнесовими навичками: випускниця медичного університету не пішла найманою працівницею до аптеки, а вирішила будувати власну справу, спираючись на знання ринку.

Зухвалий вихід на ринок ритуальних послуг

Початковий підприємницький досвід Ірини Борзової часто випадає з офіційних біографічних довідок, однак саме він сформував характер, здатний витримувати тиск і швидко адаптуватися до несприятливих обставин. Разом із партнерами вона заснувала бізнес у сфері ритуальних послуг – ринок, який на початку 2000-х був архаїчним, тіньовим і майже нерегульованим. Для жінки-підприємниці увійти в цю нішу означало зіткнутися не лише з бюрократичними перепонами, а й із негласним спротивом старих гравців. Однак розрахунок виявився вірним: послуга, пов’язана з похованням, має гарантований попит, а цивілізований сервіс різко контрастував із тим, що могли запропонувати конкуренти. Борзова запровадила стандарти обслуговування, що охоплювали весь цикл – від оформлення документів до виготовлення пам’ятників, і досить швидко створила стійке підприємство. Цей проєкт навчив її управляти колективом у стресових умовах, адже клієнти ритуальної компанії перебувають на піку вразливості, а кожна помилка загрожує репутації.

Крім того, ритуальний бізнес відкрив очі на недосконалість муніципального законодавства: доводилося лавірувати між суперечливими рішеннями місцевої влади, нечіткими правилами землевідведення під кладовища і відсутністю прозорих тарифів. Отриманий тоді досвід згодом трансформувався в депутатську увагу до проблем соціального захисту – адже поховання самотніх громадян, допомога на погребіння та регулювання ринку ритуальних послуг досі залишаються недоопрацьованими темами в українському полі. Маловідомий факт із цього періоду: Борзова неодноразово фінансувала облаштування могил загиблих учасників АТО у Вінниці, що стало початком її довготривалого зв’язку з ветеранською спільнотою. Звідти ж виросло й розуміння того, що парламентська трибуна – це не ефемерна влада, а інструмент для виправлення кричущих прогалин, які бізнес самотужки залатати не здатен.

Мережа магазинів як школа масштабування

Паралельно з ритуальним проєктом Ірина Борзова запустила роздрібний бізнес, який вінничани добре знають під брендами “Гранд-маркет” і “Велика кишеня”. На відміну від специфічної ритуальної ніші, мас-маркет у продовольчому сегменті вимагав зовсім іншого набору компетенцій: побудова логістики, робота з тисячами найменувань товару, цінова конкуренція з національними мережами, кадрове планування на десятки точок. Борзова створила компанію, яка об’єднує супермаркети в різних районах міста, і особисто опікувалася питаннями асортименту та стандартів обслуговування. Саме тут вона набула навичок масштабування, які згодом стали в нагоді під час організації масштабних гуманітарних ініціатив у статусі депутатки.

Варто звернути увагу на те, як Борзова вибудовувала відносини з постачальниками: вона віддавала перевагу локальним виробникам, інтегруючи вінницькі фермерські господарства у свою дистрибуцію задовго до того, як підтримка малого виробника стала політичним трендом. Такий підхід не лише знижував логістичні витрати, а й формував навколо бізнесу лояльну екосистему. Окрім того, мережа “Велика кишеня” запровадила одну з перших у Вінниці програм лояльності з накопичувальною знижкою – дрібниця, яка, втім, свідчить про розуміння психології споживача. Цікаво, що керуючи супермаркетами, Борзова часто відвідувала торговельні зали без попередження, спілкувалася з покупцями і фіксувала скарги. Досвід “розвідки боєм” згодом перекочував у її депутатський стиль: зустрічі з виборцями в лікарнях і госпіталях без зайвої помпи стали візитівкою політикині.

Підприємницький фундамент, закладений у Вінниці, можна узагальнити так:

• Ритуальний бізнес – розуміння соціальної вразливості та муніципальних прогалин;
• Продовольча мережа – навички масштабування та взаємодії з локальними виробниками;
• Фармацевтична освіта – експертне бачення проблем охорони здоров’я;
• Регіональне походження – зв’язок із запитами виборців поза столицею;
• Досвід антикризового управління – звичка працювати в умовах невизначеності.

Технологічний акцент у підприємництві

Ще одна грань бізнес-діяльності Ірини Борзової, яка нерідко лишається поза увагою, – це спроба технологічної модернізації власних активів. Ще до переходу в політику вона почала впроваджувати у “Великій кишені” електронний документообіг і системи автоматизованого обліку товарів, що для середини 2010-х у регіональних мережах було далеко не повсюдною практикою. Програмне забезпечення для прогнозування попиту, яке налаштовувала її команда, дозволяло скорочувати списання продуктів із коротким терміном придатності – а це означало не тільки збільшення маржі, а й раціональніше використання ресурсів. Борзова переконалася, що сучасний управлінець не може ігнорувати цифрові рішення, і цей висновок пізніше матеріалізувався в підтримці законодавчих ініціатив із діджиталізації медицини.

Коли в парламенті постало питання про запровадження електронних рецептів і розширення функціоналу системи eHealth, Борзова стала одним із найпослідовніших лобістів цих змін. Вона могла аргументувати не лише посиланнями на міжнародний досвід, а й власними кейсами з бізнесу, де автоматизація прибирала корупційні ризики та знижувала операційні витрати. Підприємницьке минуле також пояснює її увагу до деталей під час обговорення технічних правок до законів: депутатка неодноразово вимагала від розробників чітких алгоритмів оновлення реєстрів, аби новели не зависали на рівні гарних презентацій. Таким чином, технологічний досвід, отриманий у супермаркетах, виявився затребуваним у державному масштабі.

Трансформація в політичну фігуру

Перехід Ірини Борзової до Верховної Ради у 2019 році за списком партії “Слуга народу” багато хто сприйняв як закономірний крок: президентська команда шукала облич з реальним досвідом, а не кабінетних теоретиків. Утім, важливо зазначити, що до моменту обрання вона вже мала досвід муніципальної політики – була депутаткою Вінницької міської ради VII скликання від партії “Вінницька європейська стратегія”. Робота в міськраді дала перше уявлення про бюджетний процес, міжфракційні домовленості та мистецтво просувати рішення в умовах обмежених повноважень. Саме на місцевому рівні вона ініціювала програми підтримки учасників АТО та членів їхніх сімей, заклавши основу для подальшої парламентської спеціалізації.

За десять днів до офіційного старту виборчої кампанії 2019 року Борзова провела закриту зустріч із ветеранами вінницького гарнізону, де обговорювалися не декларації, а конкретні алгоритми отримання земельних ділянок і реабілітаційних послуг. Цей епізод показовий: вона не обіцяла “золотих гір”, а розбирала разом із присутніми постанови Кабміну, які регулюють черговість. Така манера комунікації різко вирізняла її на тлі традиційного для українських виборів популізму. Опинившись у парламенті, Борзова швидко увійшла до Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, де її профільна освіта виявилася затребуваною. Примітний нюанс: перший законопроєкт, співавторкою якого вона стала, стосувався спрощення ліцензування для виробників медичних виробів – типова проблема, знайома будь-кому, хто намагався запустити виробництво в Україні.

Як бізнесовий досвід Борзової вплинув на її політичну спеціалізацію

Ветеранська тема як особиста місія

Головний нерв депутатської діяльності Ірини Борзової – підтримка ветеранів і членів родин загиблих. Вона не приховує, що війна прийшла в її життя через особисту трагедію: брат загинув на фронті у 2022 році. Після цього ветеранський напрям перетворився зі складової політичного портфоліо на внутрішній обов’язок. Борзова стала співавторкою низки законопроєктів, спрямованих на розширення гарантій для учасників бойових дій, зокрема щодо протезування за кордоном, психологічної реабілітації та доступу до житла. Її стиль у цій темі – не плакатний патріотизм, а суха мова юридичних механізмів: зміни до постанов Кабміну, перерозподіл бюджетних призначень, точкові правки до соціальних гарантій.

У 2023 році, коли питання реабілітації поранених набуло критичної гостроти, Борзова наполягла на включенні до бюджету окремого рядка для закупівлі реабілітаційного обладнання в госпіталі. Вона ж ініціювала експериментальний проєкт із залучення цивільних клінік до протезування – тема, яка до того буксувала через міжвідомчі неузгодження. Важливо, що депутатка не обмежується столичними нарадами: її присутність у вінницьких шпиталях – факт, а не політтехнологічна картинка. Як заступниця голови Комітету з питань здоров’я нації, Борзова має змогу впливати на проходження медичних законопроєктів через профільний комітет, і вона використовує цей ресурс передусім для рішень, дотичних до потреб поранених.

Під час одного із засідань комітету Борзова навела власний приклад: після загибелі брата їй довелося витратити близько 60 днів тільки на збирання довідок для отримання належних родині виплат. Ця історія стала каталізатором для створення робочої групи зі спрощення бюрократичних процедур для сімей загиблих.

Закони, що змінюють буденність пацієнта

Поза ветеранською темою Ірина Борзова активно працює над трансформацією буденної медицини. Вона – серед авторів змін до законодавства про обіг медичного канабісу, які у 2024 році нарешті дозволили використовувати препарати на його основі для лікування хронічного болю, посттравматичного стресового розладу та онкологічних захворювань. Дискусія навколо цього закону була гострою, і депутатці довелося витримати хвилю критики з боку консервативних груп, апелюючи при цьому до даних доказової медицини, а не до ідеологічних конструкцій. Виважена позиція Борзової допомогла комітету сформулювати запобіжники проти безконтрольного обігу, і водночас – не залишити пацієнтів без потрібної терапії.

Окремий блок її законотворчості стосується ринку лікарських засобів. Борзова лобіювала запровадження паралельного імпорту для препаратів, які не мають зареєстрованих аналогів в Україні – крок, що дозволив знизити ціни на низку життєво необхідних ліків. Крім того, вона долучилася до розробки механізму договорів керованого доступу для дороговартісних препаратів, який дає змогу державі отримувати знижки від виробників у обмін на гарантовані обсяги закупівель. Подібні інструменти до війни вважалися екзотикою, доступною лише найбагатшим країнам; те, що вони з’явилися в українському полі під час повномасштабного конфлікту, – частково й заслуга Борзової, яка переконала колег у реалістичності цієї моделі.

Якщо систематизувати основні законодавчі досягнення, картина виглядає так:

• Закон про обіг медичного канабісу – легалізація терапевтичного застосування з жорстким контролем;
• Спрощення доступу до протезування – включення цивільних клінік до державних програм;
• Електронний рецепт на рецептурні препарати – поступове витіснення паперової тяганини;
• Договори керованого доступу – новий механізм закупівлі дороговартісних ліків;
• Зміни до соціальних гарантій для сімей загиблих – скорочення термінів отримання виплат;
• Паралельний імпорт ліків – зниження монопольного тиску на ринку;
• Розширення програми реімбурсації – додавання нових груп препаратів.

Позиція в парламенті та міжфракційна динаміка

Статус заступниці голови профільного комітету забезпечує Ірині Борзовій прямий вплив на порядок денний охорони здоров’я, однак її реальна вага визначається вмінням збирати голоси в сесійній залі. За п’ять років роботи вона налагодила стійкі робочі контакти з представниками різних фракцій – від “Голосу” до “Довіри”. Це неформальне вміння домовлятися, успадковане з часів міської ради та підприємницьких перемовин, дозволяє їй просувати закони, які потребують конституційної більшості. Характерний штрих: під час голосування за медичну реформу 2022 року саме Борзова координувала групу депутатів, які працювали над компромісними поправками, що влаштували і опозицію, і монобільшість.

Водночас депутатка не належить до публічних спікерів, які коментують будь-яку подію в ефірах. Її активність зосереджена в комітетських обговореннях і на закритих нарадах із МОЗ. Така тактика дає результат у вигляді прийнятих правок, але залишає менше слідів у медійному просторі – що, з іншого боку, вберігає від скандалів, які підточують репутацію публічних політиків. Показово, що за даними електронної реєстрації законопроєктів, Борзова за період IX скликання долучилася до понад 140 законодавчих ініціатив, причому більшість із них мають конкретне прикладне спрямування, а не є гаслами “про наміри”. Серед колег вона зажила репутації депутатки, яка читає супровідні документи до кінця, – риса, котра не так часто зустрічається в парламентському середовищі.

Хід думки Борзової під час підготовки рішень часто повторює алгоритм бізнес-планування: оцінити наявні ресурси, прорахувати ризики для виконавця, перевірити, чи не суперечить новела суміжним нормам. Колишні колеги з Вінниці пригадують, що так само вона аналізувала відкриття чергового супермаркету – зважуючи кожен фактор перед запуском. Перенесення цієї звички в законотворчість робить її проєкти менш видовищними, але більш прохідними, що для виборця в підсумку важливіше, ніж ефектні виступи з трибуни.

Розглядаючи біографію Ірини Наумівни Борзової у цілісному вимірі, бачиш, що її шлях не вкладається в шаблонну схему “бізнесвумен пішла в політику за амбіціями”. Тут радше працює логіка накопичення компетенцій: фармацевтична освіта забезпечила фахову призму, ритуальний бізнес виховав стійкість до стресів і чутливість до соціальних проблем, мережа супермаркетів дала досвід системного управління й цифровізації, місцеве самоврядування навчило працювати з бюджетними обмеженнями, а парламент став майданчиком, де всі ці навички об’єдналися в законотворчий продукт. Заступництво в Комітеті з питань здоров’я нації, десятки ухвалених ініціатив, фокус на реабілітації поранених і спрощенні доступу до лікування – це не випадковий набір пунктів, а прямо пропорційне відображення того шляху, який вона пройшла. У ситуації, коли країна потребує не лише якісних законів, а й швидкої адаптації до нових викликів, поява в політиці діячів такого профілю перестає бути предметом дискусій – вона стає об’єктивною потребою системи.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts