Годування бройлерів після місяця – раціон для швидкого набору ваги

Перехід бройлерів через місячний рубіж змінює правила гри. Курча вже не ніжний пуховичок, а птах із запущеним механізмом інтенсивного нарощування м’язової маси. Заводські схеми годівлі часто прив’язані до фінансової доцільності, а не до біологічних потреб твого поголів’я. Якщо пропустити момент корекції раціону, можна отримати замість тушок товарного вигляду жирові підтікання або недобір ваги. Розберемося, що саме має потрапляти до годівниці на фінішному відрізку відгодівлі, аби зберегти баланс між приростом, конверсією корму і станом кісткової системи.

Особливості фізіології місячних бройлерів

Після 30 діб у бройлерів завершується формування імунної системи, і вони стають менш залежними від материнського антитільного захисту. Водночас різко зростає навантаження на серцевий м’яз та суглоби. Обмін речовин працює на максимальних обертах, тому будь-який дисбаланс поживних елементів одразу б’є по кінцівках чи органах травлення. У цей період часто вилазить проблема з кислотністю шлунку – птиця вже не може ефективно перетравлювати важку клітковину, як доросла курка-несучка. При цьому зберігається феноменальна швидкість синтезу білка. Якщо в перший місяць життя бройлер набирав переважно обсяг скелета, то тепер кожен грам корму конвертується у філе. Нехтування фазою активного росту призводить до того, що курча починає “заливатися” жиром, а грудна клітина залишається вузькою. Саме тому з місячного віку стартує фінішна програма живлення.

Структура комбікорму для фінішної стадії

Готовий комбікорм для місячних бройлерів маркується як “фініш” або “гровер/фініш” залежно від виробника. Його калорійність коливається на рівні 3150–3250 ккал обмінної енергії на кілограм. Білок знижують до 19–20%, а рівень клітковини не повинен перевищувати 5%, щоб уникнути подразнення чутливого кишківника. Ключова відмінність від стартового корму – підвищена частка кукурудзяного глютену та зменшене введення соєвого шроту. Зернова основа зазвичай складається з меленої кукурудзи (іноді до 50%) та пшениці, але виробники часто розбавляють суміш висівками – цей момент варто відстежувати, бо дешеві наповнювачі не дають приросту, лише створюють об’єм у зобу. У складі фінішного комбікорму обов’язково присутня фітаза – фермент, який вивільняє фосфор із зернових оболонок. Для міцного кістяка бройлеру потрібен кальцій, але тут є нюанс: надлишок кальцію у другій половині відгодівлі може спровокувати сечокислий діатез. Тому частку крейди чи вапняку тримають на рівні 1,2-1,4%.

Як приготувати саморобну зерносуміш

Якщо заводський гранульований корм не викликає довіри, багато господарів переходять на власні заміси. Тут важливо витримати енерго-протеїнове співвідношення. За основу беруть кукурудзу – її питома вага в суміші сягає 45–50%, адже саме кукурудзяний крохмаль дає швидку енергію для набору маси. Пшеницю додають на рівні 20–25%, ячмінь без плівок – до 10%. Решту обсягу заповнюють джерелами протеїну. Найчастіше у хід ідуть макуха соняшникова (12-15%) або соєвий шрот (до 10%), які попередньо подрібнюють до стану крупки. Категорично не можна давати свіжий хліб чи варену картоплю у великих обсягах – вони миттєво закисають у травному тракті. Раз на добу до мішанки вводять м’ясо-кісткове або рибне борошно з розрахунку 5–7 грамів на голову: це забезпечує лізин та метіонін, без яких м’язи не ростуть. Для зволоження використовують кисле молоко або сироватку, що створює природне підкислення середовища в кишківнику. Готують заміс рівно на одне годування, оскільки волога суміш через три години у спеку стає токсичною.

Базові компоненти для фінішних мішанок:

• дроблена кукурудза як основне джерело обмінної енергії;
• макуха соняшникова з лушпинням не більше 14% для балансу жирів;
• пшеничні висівки у мізерній кількості для стимуляції перистальтики;
• рибне борошно з масовою часткою протеїну від 60%;
• крейда кормова фракції 0,1–0,4 мм (не будівельна);
• премікс із селеном та вітаміном E для профілактики м’язової дистрофії;
• дріжджі кормові гідролізні для вітамінізації та покращення апетиту.

Білкові добавки тваринного походження

На відміну від рослинного протеїну, білок тваринного походження має вищий показник засвоюваності – до 93%. У період з 31 по 45 день життя бройлер вимагає щонайменше 22% сирого протеїну від загальної маси корму, і зерном цей показник не витягнути. Тому у присадибних господарствах практикують введення варених рибних відходів, кров’яного борошна або пер’яного гідролізату. З рибою треба бути обережним: надлишок жиру від лососевих порід надає м’ясу специфічного запаху. Найбезпечніший варіант – дрібна кілька або тюлька, добре проварена до розм’якшення кісток. Її перекручують і додають по столовій ложці на голову через день. Кров’яне борошно дозують не більше 3% від раціону, інакше провокують діарею. Популярне серед фермерів пір’яне борошно має збалансований амінокислотний профіль, але потребує обов’язкового введення метіоніну. Окремо стоять молочні відходи – сир та збиране молоко. Кисломолочний білок казеїн повільно розщеплюється, даючи тривале відчуття ситості. Однак молочні продукти не повинні перевищувати 15% вологої мішанки, щоб не спровокувати грибковий стоматит.

Соковиті корми та зелень без втрати темпу росту

Існує хибна думка, нібито трава бройлерам шкодить. Насправді після місяця необхідна клітковина особливої якості, яка запускає роботу м’язового шлунку. Молода люцерна скошена до фази бутонізації дасть каротин і кальцій. Її частка не повинна перевищувати 10% від добового об’єму, інакше бройлер наповнить зоб баластом. Кропиву попередньо обдають окропом, щоб нейтралізувати мурашину кислоту, яка подразнює слизову. Гарбуз – взагалі чемпіон для шлунково-кишкового тракту: м’якуш діє як пребіотик, а насіння містить кукурбітин, що знищує паразитів. Тертий гарбуз дають тричі на тиждень замість води для замісу. Моркву червону краще замінити кормовою жовтою – у ній менше цукрів і більше крохмалю. Овочі подрібнюють на крупній тертці, щоб птах витрачав енергію на клювання. Капустяне листя розвішують вздовж стінки клітки – це займає бройлерів і запобігає канібалізму. Зелену цибулю вводять потроху як бактерицидний засіб. А от буряк столовий викликає послаблюючий ефект, тому його виключають за два тижні до забою.

Режим годування та фронт годівлі

Скільки б ти не насипав корму, все піде нанівець, якщо птах не має одночасного доступу до годівниць. Для бройлерів старше 30 діб фронт годівлі розраховують як 8–10 сантиметрів на одну голову. За меншої щільності слабші особини хронічно недоїдають, що створює різнобій у стаді. Годування організовують не рідше чотирьох разів на добу. Першу порцію задають на світанку, поки птах максимально активний і має прохолодну температуру тіла. Останню – за дві години до вимкнення світла. Вдень застосовують дрібне дозоване роздавання, аби не залишати вологий корм. Існує практика нічного підсвічування з перервами, яка дозволяє споживати додаткову порцію, але вона виправдана лише на великих птахофермах. У приватному дворі краще влаштувати режим “голодної паузи” на шість годин. Таке періодичне голодування тренує серцевий м’яз і знижує ризик асциту. Питання води гостріше, ніж корму. На кілограм з’їдених концентратів бройлер випиває до двох літрів рідини. Якщо вода брудна або тепла, споживання корму падає катастрофічно. Тому напували промивають з оцтом двічі на тиждень, а в спеку додають кубики льоду.

Регламент видачі корму за часом доби:

• світанок – половина добової норми сухої зерносуміші засипається в бункер;
• десята ранку – волога мішанка на сироватці з додаванням рибного борошна, обсягом 20-25% від денного раціону;
• друга година дня – соковиті корми (тертий гарбуз або морква) разом із залишком сухого зерна;
• шоста вечора – фінальна порція комбікорму з вищим вмістом кукурудзи для підтримання енергії вночі;
• після восьмої – лише чиста вода, годівниці спорожнюються для профілактики гризунів.

Небезпечні симптоми передозування білка та як їх уникнути

Надмірне бажання витиснути максимальний приріст часто призводить до протеїнового отруєння. Його ознаки – кашоподібний послід із бульбашками газу, почервоніння шкіри навколо клоаки та втрата координації. Нирки бройлера просто не справляються з виведенням сечової кислоти. Якщо це сталося, із раціону негайно прибирають всі тваринні добавки і замінюють половину зерна на запарені вівсяні пластівці. Підкислювачі води (лимонна кислота на кінчику ножа на літр) допомагають знизити рН сечі. Набагато небезпечніше хронічне подагричне ураження суглобів, яке на ранніх стадіях непомітне. Проте коли тушку обскубуватимуть, на скакальних суглобах виявляться білуваті відкладення – це вже втрата товарного вигляду. Тому треба свято дотримуватися правила: протеїн підвищують лише до 24-25% і лише за умови постійного доступу до чистої води та наявності в раціоні холін-хлориду. Солі натрію також слід контролювати. Якщо досолювати мішанку “на око”, виникає спрага, птах багато п’є, рідкий послід заливає підстилку – і починається аміачне отруєння парами з підлоги.

Вітамінно-мінеральний супровід фінішного періоду

У віці п’ять-шість тижнів бройлери часто страждають від прихованого рахіту. Кістки не встигають за м’язями, і птах падає на ноги. Тому в фазі фінішу на перший план виходить вітамін D3 у поєднанні з легкодоступним фосфором. З цією метою використовують кормові фосфати (монокальційфосфат) – 10 грамів на кіло суміші. Але засвоюються вони лише за наявності жиророзчинних вітамінів, тож раз на тиждень у вологу мішанку вводять краплю кормового риб’ячого жиру на дзьоб. Вітамін А (ретинол) забезпечують через трав’яне борошно з люцерни або через синтетичний препарат мікровіт. Без нього настає ксерофтальмія – очі запалюються, птах сліпне і не знаходить годівниць. Окрема проблема – перозис, або зісковзування сухожилля. Його профілактують марганцем і біотином. Для цього до комбікорму додають по 10 мг сірчанокислого марганцю на голову щодня. Ніацин (вітамін B3) впливає на якість пера; якщо птах погано оперяється, зростають витрати корму на обігрів. На заключному етапі важливим є селен – він працює разом з вітаміном E як антиоксидант, запобігаючи перекисному окисленню жирів у м’ясі. Саме тому за тиждень до забою дозу селену трохи збільшують, що покращує колір та соковитість тушки.

Порівняльний склад різних типів раціону для бройлерів після місяця

Цікавий факт: бройлер кросу Cobb 500 за умов ідеального годування здатен набрати 2,2 кг живої маси до 35-го дня, а потім додавати майже по 70 грамів щодня, споживаючи при цьому корму менше, ніж важить сам. Це співвідношення називають біологічним дивом сучасної генетики, але без точного балансу амінокислот воно перетворюється на господарську катастрофу – птах просто ламає собі ноги під власною вагою.

Заключний відрізок відгодівлі – це завжди компроміс між собівартістю і результатом. Механічне нарощування білкової частки ніколи не замінить скрупульозного підбору компонентів і жорсткого дотримання гігієни годівниць. У міру наближення до 45-денного віку варто поступово зменшувати калорійне навантаження, замінюючи частину кукурудзи на ячмінь, щоб дати печінці перерву перед забоєм. Саме такий підхід формує тушку з пружним м’ясом, тонкою шкіркою і щільною грудкою. Навіть незначна помилка, наприклад перевищення солі на десяту частку відсотка, призводить до набряків, які знецінюють всю попередню роботу. Тому останню декаду важливо дивитися не тільки на ваги, а й на стан посліду та суглобів. Коли все зроблено правильно, бройлер сам демонструє апетит і рухливість – це і є головні маркери здорового фінішу.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts