Катерина Рожкова увійшла в публічну історію Національного банку України не через гучні промови, а через нагляд, який почав міряти капітал за якістю активів. Після кризи 2014 року ринок ще тримав десятки установ із красивою звітністю і дірками в кредитних портфелях. Саме цей розрив між папером і балансом став її робочим полем.
Звідки взявся цей нагляд
До Національного банку Рожкова прийшла з комерційних банків, де роками відповідала за кредитні ризики та стійкість балансу. У середині 2010-х вона очолила наглядовий блок, а згодом стала першою заступницею голови. Посада дала їй право вимагати від банків докапіталізації, обмежувати операції і готувати висновок про неплатоспроможність, якщо власники не закривали діру власними коштами.
Варто визнати, що попередній нагляд часто дивився на формальні нормативи і менше чіпав економічну суть кредиту. Позичальник міг бути пов’язаним із власником, застава – завищеною, а резерв – мінімальним. Така схема тримала ліцензію живою, доки вкладники не починали забирати гроші.
Що показали перевірки балансів
У 2015-2017 роках Національний банк провів діагностику якості активів і перевірку стійкості, спочатку у найбільших банках, потім у наступних групах. Перевірка питала просте, але незручне: який кредит ще обслуговується живим бізнесом, а який уже є прихованим збитком. Якщо резерв не покривав цей збиток, банк мав план докапіталізації зі строком, а не з обіцянкою.
З 2018 року банки рахують очікувані кредитні збитки за міжнародними стандартами фінансової звітності. Резерв перестав бути бухгалтерською поступкою наприкінці року. Наглядова оцінка ризиків додала до формули капіталу якість управління, концентрацію позичальників і здатність власника додати гроші вчасно.
Нагляд спирався на кілька робочих опор:
- оцінка якості активів і звірка резерву з реальним збитком;
- перевірка стійкості портфеля до гіршого курсу, ставки і платіжної дисципліни;
- ліміт кредитування пов’язаних осіб щодо регулятивного капіталу;
- план докапіталізації з датою, сумою і джерелом коштів;
- виведення банку з ринку, якщо власники діру не закрили.
У грудні 2016 року ПриватБанк перейшов у державну власність після діагностики, яка показала від’ємний капітал через масові кредити пов’язаним компаніям. Держава потім кілька разів поповнювала його капітал, і сукупна сума перевищила сотню мільярдів гривень.
Куди поділись слабкі банки
Між 2014 і 2017 роками майже сотня банків утратила ліцензію або була визнана неплатоспроможною. Число установ упало приблизно зі 180 до менш ніж 90. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачував відшкодування в межах гарантованої суми і забирав активи на стягнення. Для вкладника це був болючий, але передбачуваний порядок, а не тиха домовленість із власником.
Рожкова публічно тримала лінію, що слабкий банк не лікується відстрочкою. Якщо капітал від’ємний, а план поповнення зірваний, дальше життя установи лише збільшує діру. Саме тому чистка виглядала жорсткою, але вона прибрала з ринку схеми, у яких вкладник непомітно кредитував бізнес акціонера.
Чому пов’язані особи стали межею
Норматив кредитування пов’язаних осіб обмежує такий портфель часткою регулятивного капіталу, на практиці нагляд тримав планку близько чверті. До чистки частина банків обходила межу через ланцюг фірм, номінальних директорів і застави, які не мали самостійної ціни. Діагностика якраз розбирала ці ланцюги і повертала кредит у групу пов’язаних, навіть якщо договір був оформлений на сторонню назву.
Тут важко не помітити зміну логіки. Раніше порушення можна було розтягнути листами і обіцянками. Після 2016 року банк або зменшував такий портфель і додавав капітал, або йшов під тимчасову адміністрацію. ПриватБанк став крайнім і найгучнішим випадком, але та сама мірка застосовувалась і до менших установ.
Порівняння нагляду до чистки системи і після неї
| Що міряли | До чистки | Після зміни правил |
|---|---|---|
| Капітал | Формальний норматив часто без якісного розбору кредитів |
Капітал після діагностики і дорезервування збитків |
| Пов’язані особи | Ланцюги фірм ховали концентрацію |
Ліміт щодо капіталу і розкриття групи |
| Наслідок для банку | Відстрочки і повторні обіцянки |
Строк докапіталізації або вихід з ринку |
Що лишилось після суперечки 2020 року
У 2020 році Рада Національного банку ухвалила рішення про звільнення Рожкової і Дмитра Сологуба. Обидва оскаржили крок у суді, виконання призупинили, і вони лишились на посадах. Суперечка показала, що кадрове рішення щодо заступників голови може стати інструментом тиску на нагляд, якщо його не стримує закон і суд.
Після цього блок нагляду не повернувся до м’яких листів. Вимоги до капіталу, розкриття пов’язаних осіб і перевірка стійкості залишились робочою рамкою для банків, які пережили чистку. Менше установ не означає менше роботи: концентрація ринку перенесла ризик у кілька великих балансів, і їх треба читати так само прискіпливо.
Підсумок роботи Рожкової в цьому періоді досить приземлений. Банківська система України вийшла з чистки з меншою кількістю ліцензій, жорсткішим читанням кредиту і публічною ціною за пов’язаних позичальників. Хто досі міряє той час лише закритими вивісками, пропускає головне: нагляд почав захищати вкладника капіталом, а не обіцянкою власника.
About the Author
