Перепрілий кінський гній підходить для саду і городу як органічне добриво помірної сили і як матеріал, що робить ґрунт пухкішим. Свіжий гній під рослини не кладуть. Для грядок беруть масу, яка потемніла, розсипається і пахне землею. На ґрунті середньої родючості орієнтир – 3-5 кг такого гною на 1 м² один раз на рік.
Склад і дія в ґрунті
У свіжому кінському гної з підстилкою орієнтовно 0,4-0,7% азоту, 0,2-0,3% фосфору в перерахунку на P2O5 і 0,3-0,6% калію в перерахунку на K2O. Це типовий діапазон для сирої маси, а не норма для кожної купи. Корм, сеча, частка соломи чи тирси і термін зберігання змінюють цифри в рази, тому для точного підживлення потрібен аналіз конкретної партії, а не середнє значення.
Азот свіжого гною значною мірою перебуває в аміачній формі і в нерозкладеній органіці. Аміак легко втрачається в повітря і може обпалити коріння. Після перепрівання частина азоту переходить у стабільнішу органічну форму, тож дія стає повільнішою, але безпечнішою. Фосфору і калію менше, ніж у пташиному посліді, тому кінський гній не замінює окреме фосфорно-калійне добриво на бідному ґрунті.
Головна користь для саду – органічна речовина. Соломистий перепрілий гній розпушує важкий ґрунт і допомагає піщаному довше тримати вологу. Тирса дає той самий ефект лише після довгого розкладу. Якщо внести багато свіжої тирси, мікроби забирають ґрунтовий азот, і листя рослин світлішає.
Свіжий і перепрілий гній
Свіжим вважають гній перших тижнів і місяців зберігання. Солома в ньому ще ціла, колір світло-коричневий, запах різкий, аміачний. Таку масу використовують тільки для компостної купи.
Напівперепрілий гній зазвичай має 3-6 місяців у купі. Солома буріє і ламається, але ще впізнається, запах уже не їдкий, проте й не земляний. Його можна восени перекопати на порожній грядці за 4-5 місяців до сівби, якщо обсяг невеликий. У лунку, під мульчу і під коренеплоди його не кладуть.
Перепрілий гній – робочий матеріал для саду. Він темно-коричневий або майже чорний, грудки розсипаються, стебла підстилки не виділяються, запах схожий на лісову землю, а середина купи вже не тепліша за повітря. У звичайній купі це частіше 6-12 місяців. Тирсова підстилка нерідко потребує 12-18 місяців.
Перепрілий кінський гній розпізнають за такими ознаками:
- колір став темно-коричневим або майже чорним;
- грудка розсипається в руці і не липне щільним пластом;
- запах нагадує землю, різкого аміаку немає;
- солома і сіно вже не видні як окремі стебла;
- середина купи охолола до температури навколишнього повітря.
Компостування до готовності
Компостна купа має бути заввишки і завширшки щонайменше 1 м, інакше середина слабко нагрівається і насіння бур’янів зберігається. Кінь погано перетравлює насіння, тому в свіжому гної його зазвичай багато.
- Складіть гній із підстилкою пухкою купою або в компостер, не утрамбовуючи його в безповітряний пласт.
- Зволожуйте так, щоб жменя, стиснута в долоні, лишала шкіру вологою, але вода між пальцями не текла. Суха купа не гріється, мокра пріє без повітря.
- Якщо підстилки-тирси більше, ніж гною, додайте за об’ємом приблизно 1 частину зелених рослинних відходів без насіння на 3-4 частини тирсового гною. Це прискорює розклад і зменшує подальше азотне голодування ґрунту.
- Коли середина після розігріву охолоне, переверніть купу, щоб краї опинилися всередині. У теплий сезон без термометра достатньо перевертання раз на 3-4 тижні.
- За наявності компостного термометра орієнтир активного розігріву – 55-65 °C у середині протягом кількох днів після кожного перевертання. Руку в гарячу середину не занурюють. Тепло перевіряють біля розкритого краю.
- Залишайте купу до повного набору ознак перепрілого гною і лише тоді несіть її на грядки.
Температура 55-65 °C у всій масі, а не лише в центрі, знищує багато насіння бур’янів і зменшує кількість збудників хвороб. Одне нагрівання центру без перевертання цього не гарантує. Готовий компост не є стерильним, тому овочі, які їдять сирими, все одно миють.
У XVIII-XIX століттях кінський гній клали під шар землі в парниках. Щільна волога купа під час розкладу часто розігріває середину приблизно до 55-70 °C, і це тепло гріло ранні посіви. Для сучасного саду факт пояснює, чому свіжа купа гаряча, але не дає підстави класти свіжий гній до коріння.
Норми і строки внесення
Перепрілий гній розподіляють по поверхні і загортають у верхні 10-15 см ґрунту. На грядці середньої родючості норма – 3-5 кг/м² один раз на рік. Вологий розсипчастий матеріал у такій кількості лягає шаром приблизно 0,5-1 см, це зручна перевірка без ваг. На бідному піщаному ґрунті допустимо до 6 кг/м². Якщо ґрунт уже темний і розсипчастий від багаторічної органіки, достатньо 1-2 кг/м². Це городні орієнтири, а не лабораторна доза для конкретного поля.
Основний строк – осінь, після збирання врожаю. Навесні той самий перепрілий гній вносять не пізніше ніж за 2-3 тижні до сівби чи висаджування, щоб устигнути рівномірно змішати його з ґрунтом. Під час вегетації ним не підсипають стебла і не закладають у посадкову яму до коріння.
Капуста, огірок, гарбуз, картопля і кукурудза добре використовують грядку, заправлену перепрілим гноєм з попередньої осені. Морква, буряк, редька і цибуля на свіжому чи напівперепрілому гної дають гірші коренеплоди і цибулини, тому під них беруть тільки повністю перепрілий матеріал і краще після культури, яка вже отримала гній торік.
Порівняння станів кінського гною за готовністю, строком і дозою
| Стан | Ознаки | Куди і коли | Орієнтир дози |
|---|---|---|---|
| Свіжий | Ціла світла солома, різкий аміачний запах, купа може грітися | Тільки в компостну купу. На грядки і в лунки не вносять | Для ґрунту дози немає. Уся маса йде в компост |
| Напівперепрілий | Солома бура і ламається, але ще видна. Запах слабший, не земляний | Восени на порожню грядку за 4-5 місяців до сівби. Не під моркву, буряк, редьку і цибулю | 2-4 кг/м² під перекопування |
| Перепрілий | Темний, розсипчастий, запах землі, підстилка не виділяється, купа холодна | Восени або за 2-3 тижні до сівби, у верхні 10-15 см | 3-5 кг/м² на середньому ґрунті. 1-2 кг/м² на багатому, до 6 кг/м² на бідному піщаному |
Обмеження для городу
Свіжий гній не використовують як мульчу під полуницею, салатом, зеленню і іншими культурами, плоди яких лежать на ґрунті. Між сирим гноєм і збиранням таких овочів має минути компостування, а не кілька днів поливу.
Гній коней, яким нещодавно давали стійкі протиглисні засоби, не кладуть у черв’ячник і не розкидають свіжим біля корисних ґрунтових комах. Для городнього компосту таку партію тримають окремо до повного перепрівання. Залишки ліків компост не видаляє миттєво.
Вапно і свіжий або напівперепрілий гній в один день не змішують. Вапно підсилює втрату аміаку. Якщо потрібні обидва матеріали, гній вносять восени, а вапнування переносять на інший сезон після перевірки кислотності ґрунту.
Білий наліт на сухій купі і крайові опіки листя після внесення можуть означати підвищену кількість солей, якщо коней сильно підсолювали. Таку партію додатково компостують і вносять ближче до нижньої межі дози, а грядку перед сівбою поливають так, щоб промочити шар загортання.
Результат оцінюють не за темним кольором гною, а за ґрунтом і рослинами наступного сезону. Ґрунт має легше розпадатися на грудки після поливу і підсихання. Рослини дають рівний зелений приріст без різкого витягування від надлишку азоту і без посвітління, типового для нерозкладеної тирси. Якщо листя світле після тирсового компосту, наступного разу подовжують компостування, а не збільшують дозу.
Сила кінського гною для саду з’являється після визрівання. Назва матеріалу сама по собі не гарантує ні поживи, ні безпечної грядки.
About the Author
