Мер Чернівців Роман Клічук – біографія, рішення та стиль управління

Чернівці отримали у крісло міського голови фігуру, котра ламає усталені уявлення про муніципального чиновника. Роман Клічук прийшов у політику не з партійного апарату чи системи держслужби, а зі світу підприємництва, де роками будував мережу торговельних об’єктів. Цей факт одразу позначився на тональності комунікації мерії: акценти змістилися в бік швидкості виконання завдань та конкретних господарських результатів. Містяни вперше побачили керманича, який особисто інспектує ремонт міжквартальних проїздів без супроводу знімальної групи та делегує повноваження так, як це роблять власники бізнесу, контролюючи ключові показники. За чотири роки каденції його підхід устиг сформувати як коло палких прихильників, так і не менш активних критиків, а сама персона мера перетворилася на одну з найбільш обговорюваних тем у регіональному медіапросторі Буковини.

Далі подано ґрунтовний аналіз того, як формувався шлях Романа Клічука до посади, які саме адміністративні механізми він запустив у міській раді та чому його управлінський почерк часто порівнюють із роботою антикризового менеджера. Окрему увагу приділено бюджетній політиці, відносинам із депутатським корпусом та специфіці реагування мерії на виклики воєнного часу, адже саме цей контекст став лакмусовим папірцем ефективності місцевої влади.

Підприємницьке коріння до політичного старту

Задовго до того, як прізвище Клічук зазвучало в сесійній залі, він був відомий на Буковині як співвласник та керівник мережі продовольчих магазинів. Бізнес-шлях розпочинався з невеликих торгових точок у спальних районах міста, які поступово трансформувалися у впізнаваний бренд із власним логістичним центром та стандартами обслуговування. Саме цей період сформував управлінську оптику майбутнього мера: кожна гривня має працювати, персонал повинен чітко розуміти зону відповідальності, а будь-який проєкт потребує вимірюваного результату, а не гарної презентації.

У 2020 році, коли місцеві еліти шукали нові обличчя для протистояння багаторічним політичним важковаговикам, кандидатура Клічука виявилася компромісною ставкою. Його не асоціювали з жодною з великих національних партій, однак підтримка місцевих бізнесових кіл та партії “Єдина Альтернатива” (пізніше переформатованої) забезпечила потрібний організаційний ресурс. Виборча кампанія будувалася на протиставленні “господарника” “політиканам”, і цей меседж потрапив у запит чернівчан, стомлених від довготривалих конфліктів усередині міської ради. Електоральна математика спрацювала бездоганно: у другому турі він обійшов чинного на той момент міського голову з переконливим відривом.

Цікаво, що вже на старті каденції новообраний мер продемонстрував звичку діяти за принципом “спочатку аудит – потім стратегія”. Перші два місяці пішли на суцільну ревізію комунальних підприємств, апарату ради та стану міської інфраструктури. Такий підхід, властивий радше власнику, котрий приймає справи у попереднього менеджменту, ніж публічному політику, наробив чимало галасу серед чиновників, які звикли до більш плавного ритму роботи.

Перші кадрові рішення та принципи командоутворення

Кадрова політика нового голови одразу засвідчила курс на прагматичне ставлення до людського ресурсу. Жодних колективних звільнень під гаслами люстрації не сталося, однак ключові посади поступово обійняли люди, яких Клічук знав особисто або за рекомендацією довірених партнерів. Заступниками стали фахівці з досвідом роботи у приватному секторі, що автоматично привнесло в муніципальний менеджмент культуру проектного планування, якої доти бракувало.

Окремо варто відзначити принцип, який сам мер неодноразово озвучував на апаратних нарадах:

• кожен керівник підрозділу мусить щотижня звітувати про конкретні виконані завдання, а не про процес їх обговорення;
• персональна відповідальність за зрив строків настає незалежно від причин;
• залучення зовнішніх консультантів допускається лише після вичерпання внутрішніх ресурсів;
• відкриті вакансії заповнюються через прозорі конкурси, але з правом голови відхиляти кандидатури без пояснення причин;
• “сірі кардинали” та несанкціоновані посередники між бізнесом і мерією не допускаються до комунікації.

Реалізація цих пунктів викликала спротив з боку частини депутатського корпусу, яка угледіла в надмірній централізації влади загрозу колегіальному управлінню. Втім, виконавчі органи запрацювали швидше, а кількість затягнутих тендерних процедур на ремонт доріг суттєво скоротилася, що підтверджується даними аналітичної системи Prozorro за 2021 рік.

Бюджетна дисципліна та господарські пріоритети

Міський бюджет за перші два роки каденції Клічука продемонстрував стійку тенденцію до зростання доходної частини без підвищення податкового тиску на містян. Досягнуто цього через легалізацію орендних платежів за комунальну нерухомість та впорядкування ринку зовнішньої реклами, де роками панувала непрозора система преференцій. Земельні аукціони почали приносити відчутні надходження завдяки цифровізації процедури подання заявок, що унеможливило блокування торгів зацікавленими особами безпосередньо в сесійній залі.

Розподіл коштів засвідчив чітку ієрархію пріоритетів нового керівництва. Нижче наведено порівняльну характеристику видатків за ключовими напрямами до початку повномасштабної війни і після неї.

Зміна структури видатків бюджету Чернівців у період 2021-2023 років

Наведені цифри ілюструють кардинальну переорієнтацію фінансових потоків на безпекові потреби. Мер особисто лобіював рішення про скорочення витрат на благоустрій на користь облаштування бомбосховищ, що зустріло неоднозначну реакцію в середовищі депутатів, які опікувалися ремонтами у власних округах.

Відносини з депутатським корпусом та політичне балансування

Комунікація між міським головою і фракціями Чернівецької міської ради ніколи не була ідилічною. Відсутність у Клічука власного монолітного політичного проєкту змушувала його щоразу формувати ситуативні альянси під конкретні голосування. Спершу ставку було зроблено на співпрацю з депутатами від “Команди Михайлішина” та позафракційними обранцями, лояльними до виконавчої вертикалі. Однак спроби протягнути резонансні кадрові призначення без попереднього узгодження з більшістю призводили до публічних демаршів та блокування трибуни.

Найгостріші сутички виникали навколо кількох тем:

• затвердження заступників, які не подобалися окремим фракціям;
• перерозподіл земельних ділянок у центральній частині міста;
• призначення керівників комунальних підприємств без погодження з профільними депутатськими комісіями;
• виділення коштів на ремонт вулиць, що знаходяться поза межами впливу опозиційних сил;
• спроби запровадити електронний документообіг, який позбавляв окремих посередників важелів впливу;
• питання перейменування топонімів у межах деколонізації.

Попри це, критичні для життєдіяльності міста рішення, такі як бюджетні програми підтримки військових та прийняття гуманітарної допомоги, ухвалювалися консолідовано, без зайвих політичних баталій. Такий парадокс пояснюється спільним для всіх фракцій страхом втратити довіру виборців на тлі воєнного стану, коли містяни вимагали єдності, а не чвар.

Місто під час великої війни та зміна функціоналу мера

Повномасштабне вторгнення трансформувало роль міського голови з господарника на координатора гуманітарного штабу. Чернівці через своє географічне розташування стали регіоном-хабом для прийому внутрішньо переміщених осіб та логістичним центром для волонтерських вантажів. Роман Клічук узяв на себе функцію головного комунікатора між місцевою владою, військовими адміністраціями та міжнародними донорами, що дозволило уникнути хаосу в перші тижні після вторгнення.

У цей період проявилася риса, яку раніше не помічали навіть його прибічники: здатність до швидкої бюрократичної імпровізації. Коли стандартні процедури закупівель не встигали за потребами фронту, мерія запровадила спрощений механізм прямих договорів із постачальниками під гарантії місцевого бюджету. Цей крок викликав шквал запитань з боку контролюючих органів, однак дозволив в оперативному порядку забезпечити тероборону тепловізорами та транспортом.

Не обійшлося без історій, що стали медійними. Одна з них набула резонансу, коли мер особисто приїхав на залізничний вокзал о третій ночі, щоб розрулити ситуацію з поселенням групи переселенців, яким забракло місць у підготовлених локаціях. Тоді ж у соцмережах почали ширити відео, де Клічук разом із волонтерами носить матраци до спортзалу школи, переобладнаної під тимчасовий прихисток. Цей епізод додав очок до репутаційного капіталу керівника міста, хоча скептики вбачали в ньому елемент продуманої піар-стратегії.

Під час однієї з нарад щодо підготовки міста до можливого блекауту Клічук відкинув кількагодинну презентацію підлеглих і власноруч намалював маркером на склі схему підключення генераторів до котелень, після чого звернувся до присутніх: “Якщо за добу цього не буде – відповідатимете головою”. Схему реалізували за 36 годин, а скло з начерками ще довго стояло в кабінеті як нагадування про ціну бюрократичної тяганини.

Медійний образ і стиль публічної комунікації

Публічний імідж Романа Клічука сформовано довкола архетипу “людини справи”. У своїх зверненнях він уникає довгих підготовлених промов, надаючи перевагу коротким відео з будівельних майданчиків або нарад, де присутня жива мова без суфлерських заготовок. Контраст із попередниками, які спілкувалися з громадою переважно через пресрелізи, виявився настільки яскравим, що місцеві Telegram-канали почали вести рубрику “цитати Клічука за тиждень”, фіксуючи його різкі висловлювання на адресу підрядників або недбайливих комунальників.

Водночас ця прямолінійність неодноразово призводила до інформаційних скандалів. Різкі коментарі щодо темпів роботи окремих депутатів чи оцінки діяльності центральної влади викликали хвилі критики в національних медіа. Проте мер демонструє послідовну неготовність змінювати комунікативний стиль, мотивуючи це тим, що виборці наймали його як кризового менеджера, а не церемоніймейстера. Така позиція знаходить відгук у значної частини містян, які втомилися від політичного лицемірства, хоча й дратує тих, хто звик до дипломатичного етикету в публічному просторі.

Окремим пластом медійної активності стала присутність мера в соціальних мережах. Його акаунт у Facebook функціонує як оперативний канал зворотного зв’язку: там регулярно з’являються дописи зі світлинами перевірки якості асфальтування, прибирання вулиць після негоди чи графіками аварійних відключень світла. Такий формат суттєво підвищив градус взаємодії між міською владою та чернівчанами, оскільки люди отримали можливість бачити реакцію першої особи міста на свої скарги впродовж годин, а не тижнів.

У підсумку постать Романа Клічука на чолі Чернівців важливо розглядати комплексно, без спрощеного навішування ярликів “ефективний менеджер” або “жорсткий автократ”. Його управлінська модель ґрунтується на глибокій недовірі до знеособлених бюрократичних процедур та переконанні, що міське господарство потребує такого ж пильного ока, як і власна справа. Це призводить до курйозних ситуацій, коли міський голова особисто контролює заміну бордюрів на периферійній вулиці, але водночас створює в адміністрації атмосферу, де помилка коштує посади. Чернівчани отримали керівника, який справді боїться зганьбитися перед виборцями, і саме цей страх виявився потужнішим мотиватором, ніж партійна дисципліна чи ідеологічні гасла. Подальша траєкторія міської політики залежатиме від того, чи зуміє він трансформувати свій одноосібний стиль у сталу систему управління, здатну працювати без його щоденного втручання.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts