Микола Колісник прийшов у галузь на початку 1990-х, коли енергосистема потерпала від хронічного недофінансування та критичного зносу мереж. Диплом інженера-електрика, здобутий у Київському політехнічному інституті, та старт у проєктному інституті “Укренергомережпроєкт” стали для нього школою системного мислення. Він одразу заглибився в розробку перспективних схем розвитку електромереж напругою 110–750 кВ, паралельно опановуючи методи прогнозування навантажень та аналізу балансів потужності. Уже тоді виявилася характерна риса – здатність бачити не окремий вузол, а всю архітектуру генерації, передачі й споживання.
Досвід, накопичений у проєктній діяльності, швидко трансформувався в розуміння того, що оновлення обладнання без зміни управлінських правил не дасть стійкого результату. У 2015 році Колісник перейшов до Міністерства енергетики та вугільної промисловості на посаду заступника міністра, де отримав у своє відання блок стратегічного планування. На цьому етапі він почав вибудовувати зв’язки між нормативною базою, технічним аудитом та міжнародними зобов’язаннями країни. Першим серйозним викликом стала необхідність імплементації вимог Третього енергетичного пакета ЄС, що вимагала юридичного та операційного розмежування функцій передачі й генерації.
Формуванню стратегічного бачення сприяли такі віхи:
- розроблення комплексної моделі прогнозування електроспоживання, яка враховувала фактор бойових дій на сході;
- аналіз паливної вразливості критичної інфраструктури й обґрунтування диверсифікації постачань;
- участь у перемовинах з міжнародними фінансовими організаціями щодо програм кредитування реформ;
- підготовка пропозицій стосовно ліквідації перехресного субсидування між категоріями споживачів;
- ініціювання суцільного технічного аудиту електромереж по всій країні.
Цей фундамент дозволив перейти від ситуативного реагування до планування на десятиліття вперед.
Енергостратегія до 2035 року – новий фундамент
Центральною подією в кар’єрі Колісника стала безпосередня координація роботи над Енергетичною стратегією України на період до 2035 року. Документ, ухвалений урядом у 2017 році, вперше заклав перехід від ролі споживача-боржника до повноцінного учасника європейського енергопростору. Стратегія спиралася на три опори: диверсифікацію джерел, інтеграцію з ENTSO-E та підвищення енергоефективності. Колісник особисто наполягав на цифровому моделюванні сценаріїв, що дало змогу довести реалістичність досягнення 25-відсоткової частки відновлюваних джерел у генерації до 2035 року. Для розрахунків використовували потенціал вітру, сонця, біомаси та гідроенергетики, а також оцінку зниження втрат у мережах після модернізації.
За ініціативи Колісника була створена модель самоокупності енергосистеми, яка показала: при оптимальному використанні власних ресурсів Україна може не лише покрити внутрішні потреби, а й стати нетто-експортером електроенергії вже до 2030 року.
Паралельно команда міністерства готувала техніко-економічне обґрунтування приєднання до європейської синхронної зони. Саме цей розділ стратегії Координатор наситив конкретними цифрами: обсяги резервів потужності, терміни тестових відключень, вимоги до регуляторів частоти. Така деталізація дозволила вже за кілька років перейти до практичних випробувань, що завершилися аварійною, а потім і остаточною синхронізацією з ENTSO-E у 2022 році.
Цільові орієнтири Енергетичної стратегії до 2035 року порівняно з базовим рівнем 2015 року
| Показник | 2015 (базовий) | 2035 (ціль) |
|---|---|---|
| Частка ВДЕ у генерації, % | 1,2 | 25 |
| Енергоємність ВВП, кг н.е./тис. дол. США | 0,35 | 0,20 |
| Рівень зносу електромереж, % | 65 | 35 |
| Встановлена потужність електростанцій, ГВт | 53,8 | 65 |
Окремо в стратегії прописували відмову від адміністративного регулювання цін і запровадження стимулюючого тарифоутворення для операторів систем розподілу. Це мало стати поштовхом для залучення приватного капіталу на модернізацію мереж, що фіксувалося у відповідних розділах документа. Попри те, що повномасштабне впровадження зіткнулося з політичними опонентами, сама логіка лишилася незмінною, а заплановані орієнтири стали дороговказом для наступних урядів.
Реформа ринку електроенергії та євроінтеграція
Впровадження повномасштабного енергоринку було однією з ключових вимог Угоди про асоціацію. Микола Колісник, обіймаючи посаду заступника міністра, координував узгодження тексту закону “Про ринок електричної енергії” з представниками Енергетичного співтовариства. Його команда відпрацьовувала правила балансуючого ринку, ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, а також визначала механізми хеджування цін для великих споживачів. Вперше в українській практиці було запроваджено поняття гарантованого покупця, який взяв на себе зобов’язання викуповувати електроенергію у виробників із відновлюваних джерел.
Паралельно тривала робота з інтеграції до європейського енергооб’єднання. Колісник особисто контролював підготовку пакету випробувань ізоляційного режиму “острова Бурштинської ТЕС”, що став першим практичним кроком до синхронізації. Було створено кілька робочих груп з операторами систем передачі сусідніх країн, а технічні вимоги ENTSO-E почали перетворюватися на внутрішні стандарти “Укренерго”. Хоча безпосереднє приєднання сталося вже після його відставки, фундамент, закладений у 2016–2019 роках, усунув основні бар’єри.
Серед структурних змін, ініційованих за безпосередньої участі Колісника, варто виокремити такі:
- юридичне відокремлення оператора системи передачі від генерації згідно з моделлю ISO;
- створення державного підприємства “Гарантований покупець” для стабілізації сектору відновлюваної енергетики;
- запровадження RAB-регулювання для обленерго, прив’язаного до якості послуг;
- гармонізація правил резервування потужності з регламентами ENTSO-E;
- повна відмова від практики ручного встановлення цін кінцевим споживачам.
Цей пакет рішень перетворив українську енергосистему на передбачувану для зовнішніх контрагентів, що напряму вплинуло на швидкість ухвалення рішення про екстрену синхронізацію у лютому 2022 року.
Енергоефективність як національний пріоритет
Після переходу до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження у 2019 році Колісник сконцентрував зусилля на скороченні споживання газу й тепла в бюджетній сфері та промисловості. Під його керівництвом було оновлено Національний план дій з енергоефективності до 2030 року, який містив 120 адресних заходів. Серед них – запровадження обов’язкової сертифікації енергетичної ефективності будівель, розширення програми “теплих кредитів” для населення та створення єдиної бази енергетичних аудитів підприємств.
Головний акцент зробили на адаптації директиви 2012/27/ЄС, що вимагала від держав-членів Енергетичного співтовариства економії первинної енергії на рівні 1,5% щорічно. Колісник розпорядився провести детальний бенчмаркінг енергоспоживання у ключових галузях, щоб визначити максимально реалістичні цілі без шкоди для виробництва. Отримані дані засвідчили, що потенціал економії в металургії та хімічному секторі сягає 12–15% навіть без капіталомістких заходів, за рахунок організаційних змін та часткової модернізації обладнання.
Окрему увагу приділили системі моніторингу та верифікації:
- затверджено методику розрахунку базового рівня енергоспоживання для державних установ;
- запроваджено електронний реєстр сертифікатів енергоефективності будівель;
- розширено перелік банків-учасників “теплих кредитів” із фіксованою часткою відшкодування;
- узгоджено з місцевими адміністраціями плани термомодернізації шкіл та лікарень;
- підготовлено законопроєкт про стимулюючі тарифи для промислових споживачів, що досягли цільових показників;
- організовано серію навчальних семінарів для енергоменеджерів підприємств комунальної теплоенергетики.
Такі кроки дозволили зменшити бюджетні витрати на імпорт енергоносіїв та заклали основу для подальшого зниження енергоємності валового внутрішнього продукту, що залишалося одним із найбільш амбітних завдань стратегії 2035.
Накопичений досвід у різних ланках – від проєктувальника до голови держагентства – визначив траєкторію, якою рухалася українська енергетика останнє десятиліття. Підходи, обґрунтовані Колісником, не лишилися абстрактними планами: модель прогнозування навантажень, застосована в стратегії, використовується диспетчерською службою “Укренерго” досі, а принципи інтеграції з ENTSO-E перетворилися на стандарт операційної роботи. Саме цей зв’язок між аналітикою та реальним сектором став тією ланкою, яка витримала випробування екстреної синхронізації та масованих пошкоджень інфраструктури. Жодна стратегія не може передбачити всіх форс-мажорів, але вчасно створені процедури та резерви, закладені на фазі планування, дають системі шанс встояти навіть тоді, коли звичні правила перестають діяти.
About the Author
