Перехід людини з важкої промисловості у вищі ешелони політики завжди викликає підвищений інтерес. Випадок Ростислава Шурми показовий тим, що його траєкторія була стрімкою, але водночас спертою на досвід реального виробництва. У публічному просторі особа цього управлінця обросла суперечливими оцінками, проте фактологічний аналіз допомагає відокремити емоції від суті. Занурення у біографію та посадові обов’язки дає розуміння, як людина, що починала у гарячих цехах, опинилася серед тих, хто сьогодні визначає промислову та енергетичну стратегію країни.
Донбаське коріння та вибір технічного фаху
Ростислав Шурма народився у 1982 році в Краматорську, місті, яке традиційно жило машинобудуванням та металургією. Батько працював інженером-механіком, тож розуміння того, як функціонує заводський організм, формувалося з дитинства. Вибір спеціальності був прагматичним і прив’язаним до запитів регіону – у 1999 році він вступив до Донецького національного технічного університету, на факультет обробки металів тиском. Навчальна програма тоді вважалася однією з фундаментальних для підготовки фахівців під великі меткомбінати Донбасу. Студентські роки запам’яталися не лише теоретичними курсами, а й регулярною практикою на місцевих підприємствах, де доводилося бачити справжній стан обладнання, зношеного ще з радянських часів. Уже тоді проявилася риса, яка пізніше стала визначальною: вміння швидко орієнтуватися у виробничому хаосі та знаходити просте інженерне рішення там, де інші схильні до довгих нарад. У 2003 році диплом із відзнакою відкрив дорогу на одне з найбільших підприємств країни.
Загартування у цехах та вихід на рівень топ-менеджменту
Кар’єра на “Азовсталі” розпочалася з посади вальцювальника гарячого прокату, де щоденна робота вимагала фізичної витривалості та математичної точності. Протягом 2003-2006 років пройшов шлях до майстра, старшого майстра, а згодом заступника начальника цеху. Цей період сформував жорсткий стиль управління, заснований на безпосередньому знанні технологічного ланцюжка. У 2006-му перехід до групи “Метінвест” позначився роботою на Макіївському металургійному заводі та Єнакієвському металургійному заводі, де Шурма обіймав посади директора з виробництва. Наступним ключовим етапом стало керівництво “Запоріжсталлю” з 2015 по 2019 рік. Саме тут його ім’я стало відомим за межами металургійного середовища.
Перед новим директором постало завдання стабілізувати виробничі показники після втрати традиційних ринків збуту. Для розуміння масштабів тодішньої кризи достатньо поглянути на ключові показники комбінату:
- обсяги виплавки сталі впали до критичних 3,2 млн тонн на рік при потужностях понад 6 млн тонн;
- коефіцієнт завантаження прокатних станів не перевищував 50%;
- витратна частина бюджету підприємства стрімко зростала через неефективну логістику сировини;
- кадровий дефіцит ключових технологічних спеціалістів сягнув 15% через міграцію до сусідніх областей;
- середній вік основних фондів перетнув позначку 45 років, що потребувало модернізації без зупинки циклу.
Антикризова програма, впроваджена новим керівництвом, базувалася на тотальній ревізії закупівель, перегляді маршрутів постачання залізорудної сировини та переналаштуванні збуту на ринки Північної Африки та Туреччини. У результаті до 2018 року вдалося вийти на показник 4,1 млн тонн сталі, а окремі цехи, як-от “гарячий” стан 1680, вперше за десятиліття досягли планової продуктивності.
Цікавий факт: за період керування Шурми на “Запоріжсталі” частка експортних відвантажень через порти Великої Одеси зросла з 12% до 34%, що було зумовлено прямими контрактами з трейдерами, а не посередницькими схемами.
Стрибок у велику енергетику
У 2019 році кар’єра різко змінила галузеву прив’язку. Після відставки з металургійного сектору Шурма отримав пропозицію обійняти посаду заступника міністра енергетики та захисту довкілля, де йому довірили напрямок атомної генерації. Призначення людини без профільного енергетичного досвіду викликало у фаховому середовищі неоднозначну реакцію. Тим не менш, за короткий період у міністерстві вдалося ініціювати аудит тарифоутворення для НАЕК “Енергоатом”, що став передумовою для подальшої реструктуризації компанії. У червні 2020 року Шурма перейшов безпосередньо до “Енергоатому” на посаду першого заступника керівника. Тут його управлінська манера зіштовхнулася з консервативною культурою атомників, де будь-які зміни сприймаються через призму безпекових ризиків. Основні зусилля були спрямовані на централізацію закупівельних процедур і перегляд договорів на постачання ядерного палива. Критики закидали надмірну схильність до ручного керування фінансовими потоками, однак прихильники вказували на скорочення непрофільних витрат компанії майже на 700 млн гривень за підсумками 2020 року. Цей період став своєрідним трампліном, після якого відбулося пряме запрошення до Офісу Президента.
Владна вертикаль та економічний блок
23 листопада 2021 року Ростислав Шурма обійняв посаду заступника керівника Офісу Президента, де йому доручили курування питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу та критичної інфраструктури. У сферу відповідальності увійшли такі напрямки, як координація проєкту “Велике будівництво”, реформування “Укрзалізниці”, тарифна політика щодо населення та бізнесу. Повномасштабна війна скоригувала пріоритети, зробивши ключовим завданням забезпечення сталості енергосистеми під ракетними обстрілами. Шурма став однією з найпомітніших фігур, які координували постачання мобільних газотурбінних станцій, аварійний імпорт електроенергії з європейської мережі ENTSO-E та розбудову розподіленої генерації. Його стиль ухвалення рішень часто описували як безкомпромісний, що призводило до кадрових конфліктів на державних підприємствах. Найгучнішим став резонанс довкола “Укрзалізниці”, коли після публічних суперечок із тодішнім головою правління Олександром Камишиним відбулася хвиля звільнень серед топ-менеджменту перевізника. У кулуарних розмовах це називали “спробою перебудувати залізничну бюрократію металургійними методами”, що не завжди спрацьовувало в логістичній монополії зі своєю специфікою.
Наочно простежити кар’єрні сходинки Шурми можна за допомогою таблиці, яка підсумовує основні віхи професійного шляху ще до приходу на Банкову:
| Період | Підприємство / Установа | Посада | Ключові результати |
|---|---|---|---|
| 2003-2006 | МК “Азовсталь” | Вальцювальник, майстер, начальник зміни | Оптимізація графіків прокатки, зниження простоїв стану на 8% |
| 2006-2015 | Метінвест (Макіївський МЗ, Єнакієвський МЗ) | Директор з виробництва, виконавчий директор | Збільшення виплавки чавуну на ЄМЗ на 12% завдяки ремонтам домен |
| 2015-2019 | ПАТ “Запоріжсталь” | Генеральний директор | Вихід на 4,1 млн т сталі, диверсифікація ринків збуту |
| 2019-2020 | Міністерство енергетики та захисту довкілля | Заступник міністра | Аудит фінансових потоків атомної генерації |
| 2020-2021 | ДП “НАЕК “Енергоатом” | Перший заступник керівника | Скорочення витрат на 700 млн грн, перегляд ядерних контрактів |
Скандали, критика та неоднозначні кроки
Публічний супровід діяльності Шурми ніколи не був гладким. Медійне поле часто згадувало про конфлікт інтересів, адже виходець із металургійного бізнесу опинився на посаді, де визначає долю державних замовлень для промисловості. Найгострішої фази дискусії досягли під час спроб реформувати “Укрзалізницю”, коли команда Офісу Президента наполягала на стрімкому підвищенні вантажних тарифів для компенсації збитків пасажирських перевезень. Представники аграрного лобі та гірничо-збагачувальних комбінатів називали такі дії замахом на власну рентабельність. У відповідь лунали заяви, що без жорсткої руки галузь остаточно скотиться в боргову яму. Не менш гучним виявився епізод із запровадженням граничних цін на електрику для бізнесу навесні 2023 року, де Шурму звинувачували у ручному втручанні в ринкові механізми. Проте саме це рішення дозволило частково стабілізувати фінансовий стан операторів системи передачі. Аналітики зауважують, що для людини з його бекграундом характерне сприйняття економіки як величезного заводу, де кожен процес можна прорахувати до копійки, але політичні наслідки такого підходу часто непередбачувані.
Подальша траєкторія та масштаб впливу
Попри постійне тло критики, позиції Шурми в урядовому апараті лишаються міцними, передусім через воєнний стан, який вимагає швидких і часто непопулярних рішень в енергетиці та промисловості. Його аналітичні записки лягають в основу урядових програм із децентралізації генерації, відновлення пошкоджених об’єктів та налагодження співпраці з міжнародними донорами. На відміну від багатьох політичних призначенців, він не втратив зв’язок із виробничою реальністю, регулярно відвідуючи об’єкти критичної інфраструктури особисто, а не через відеозв’язок. Серед першочергових завдань залишається створення умов для перезапуску металургійного експорту через західні переходи, адже морські шляхи все ще обмежені безпековими чинниками. Спостерігачі відзначають, що вплив цієї фігури не обмежується суто економічним блоком, оскільки кадрові призначення в “Укроборонпромі” та суміжних структурах також відбувалися з його прямою участю. Залишається відкритим питання, чи зможе модель управління, принесена з металургійних гігантів, бути масштабованою на всю державну машину без втрати гнучкості, необхідної в турбулентні часи.
Підсумовуючи пройдений шлях, варто визнати, що феномен Шурми полягає не в унікальності біографії, а в послідовному застосуванні інженерної логіки до макроекономічних процесів. Його методи далекі від загальноприйнятих політичних компромісів, що створює як значний опір у середовищі чиновників, так і дозволяє досягати конкретних числових результатів там, де інші обмежуються деклараціями. Концентрація повноважень, здобута завдяки прямому доступу до центру ухвалення рішень, робить його одним із тих, чиї дії безпосередньо визначатимуть повоєнну конфігурацію української промисловості. Хоча офіційних заяв про довгострокові амбіції немає, експерти сходяться на думці, що цей управлінський ресурс залишиться затребуваним доти, доки країна перебуватиме у стані мобілізації економіки.
About the Author
