Падіння ртутного термометра рідко трапляється тоді, коли під рукою є спеціальний набір для демеркуризації. Зазвичай це буває на кухні, де поруч гаряча плита, або у ванній, де слизька підлога. Небезпечними стають не уламки скла, а крихітні кульки ртуті, які легко закочуються в щілини, прилипають до килима і починають випаровуватися. Швидкість випаровування зростає з підвищенням температури, тому навіть невелика кількість металу за короткий час створює в повітрі концентрацію, що перевищує допустиму. Демеркуризація – це процес механічного збору та хімічного знешкодження ртуті, і від правильного порядку дій залежить, чи залишиться приміщення безпечним.
Перші дії та евакуація
Виведіть із кімнати людей і тварин, зачиніть двері, вимкніть обігрівачі та кондиціонери. Не затримуйтесь у забрудненому приміщенні більше кількох хвилин, якщо не маєте засобів захисту.
Ртуть із побутового градусника при кімнатній температурі переходить у парову фазу повільно, але безперервно. Коли металеві кульки розлітаються по підлозі, площа випаровування збільшується в десятки разів, тому зволікати не варто. Спочатку оцініть масштаб розливу за допомогою ліхтарика: під косим променем навіть дрібні кульки дають помітний блиск. Дітей, вагітних жінок, літніх людей і домашніх улюбленців виведіть відразу, адже їхня чутливість до парів металу вища. Двері в кімнату не відчиняйте навстіж, щоб не створити протяг у напрямку решти помешкання. Якщо розлив стався біля батареї або електричної плитки, вимкніть нагрів, оскільки підвищення температури прискорює випаровування. Усі вікна можна відчинити лише в тій кімнаті, де розбився градусник. Таке обмеження працює на зниження концентрації пари саме в місці аварії, а не розносить її по квартирі.
Перед тим, як покинути приміщення, зверніть увагу на взуття: якщо ви наступили на ртуть, металеві частинки можуть залишитися на підошві. Найкраще зняти таке взуття біля входу і покласти його в окремий поліетиленовий пакет. Це просте правило запобігає поширенню ртуті в сусідні кімнати. Окремо варто попередити всіх мешканців, щоб ніхто не заходив у зону забруднення до завершення демеркуризації.
Провітрювання і захист перед прибиранням
Відчиніть вікно в кімнаті, де розбився градусник, і залиште його відчиненим щонайменше на 20-30 хвилин до початку прибирання, але не вмикайте вентилятори чи кондиціонери.
Провітрювання потрібне не для того, щоб повністю вигнати пари ртуті, а для зниження їх концентрації до рівня, безпечнішого для людини в період механічного збору. Відчиняти слід саме вікно, а не двері, інакше протяг пожене пари через усю квартиру. Якщо на вулиці холодна пора року, тривале провітрювання одночасно знижує температуру підлоги, а це уповільнює випаровування металевих кульок. Вентилятор не допоможе, тому що його потік розбиває великі кульки на дрібніші, які швидше випаровуються. Поки приміщення вентилюється, підготуйте все необхідне для збору ртуті: скляну банку з холодною водою, скотч, аркуші паперу, шприц без голки або гумову грушу, ліхтарик, засоби захисту.
Перед поверненням у кімнату надягніть гумові або латексні рукавички, а на ноги – бахіли або міцні поліетиленові пакети. Для захисту дихальних шляхів підійде волога марлева пов’язка, складена в кілька шарів, а краще – респіратор із клапаном. Волога тканина затримує частину аерозольних крапель ртуті, тому суха пов’язка менш ефективна. Якщо передбачається тривале прибирання, влаштовуйте перерви й виходьте на свіже повітря кожні 15-20 хвилин. Одяг, який був на вас під час контакту зі ртуттю, після завершення роботи складіть у щільний пакет і не періть разом із рештою речей.
Як зібрати ртуть з підлоги та килима
Збирайте помітні кульки мідним дротом, шприцом без голки, гумовою грушею або скотчем, рухаючись від краю розливу до центру. Складайте все у скляну банку з водою.
Механічний збір найефективніший, якщо починати його з периферії, бо ртуть легко дробиться і розкочується. Великі кульки можна акуратно підштовхувати аркушем паперу одна до одної, після чого затягувати їх шприцом або гумовою грушею. Для дрібних блискучих крапель добре працює звичайний скотч: притисніть липку сторону до поверхні, зніміть ртуть і покладіть стрічку у банку. Мідний дріт або мідна пластина також допомагають збирати ртуть за рахунок утворення амальгами, тому цим способом варто скористатися, якщо під рукою немає шприца.
Ось покроковий порядок збору ртуті з гладкої підлоги:
- Огляньте підлогу з ліхтариком під кутом, позначте межі розливу.
- Зберіть великі кульки шприцом або гумовою грушею.
- Обробіть дрібні залишки скотчем або мідним дротом.
- Промацайте щілини, плінтуси й стики покриття за допомогою голки або тонкого дроту.
- Усі зібрані частинки помістіть у банку з водою, щоб метал не випаровувався.
Якщо ртуть потрапила на килим або палас, зняти її скотчем можна лише з короткого ворсу. Довговорсові покриття доведеться обрізати в місці забруднення або винести на провітрювання та вибивати лише в респіраторі, далеко від житлових вікон. У випадку, коли ртуть потрапила на м’які меблі чи матрац, найбезпечніше позбутися такого предмета, оскільки випаровування з пористих матеріалів може тривати місяцями. Скляні уламки градусника піднімайте пінцетом у рукавичках, але не змішуйте їх зі звичайним сміттям.
Хімічна нейтралізація поверхонь
Після механічного збору обробіть підлогу розчином марганцівки або хлорного вапна, залиште на 15-20 хвилин, після чого змийте мильно-содовим розчином.
Хімічна демеркуризація переводить мікроскопічні залишки ртуті в менш леткі сполуки. Для цього готують насичений темно-фіолетовий розчин калію перманганату, підкислений столовим оцтом. Слабший розчин практично не дає необхідного ефекту, тому орієнтуйтеся на інтенсивне забарвлення. Альтернативою слугує хлорне вапно або побутовий відбілювач із вмістом хлору, який наносять на забруднену ділянку щіткою. Через 20 хвилин поверхню змивають теплим мильно-содовим розчином, приготовленим із розрахунку 40 г соди і 30 г мила на літр води. Після обробки приміщення провітрюють ще щонайменше півтори-дві години.
Засоби для демеркуризації, які доцільно мати під рукою
| Засіб | Призначення | Особливості застосування |
|---|---|---|
| Розчин марганцівки | Окиснення залишків ртуті | Насичений розчин із додаванням оцту |
| Хлорне вапно | Дезінфекція та демеркуризація | Наносити кашкою на 15-20 хвилин |
| Мильно-содовий розчин | Фінальне змивання | 40 г соди і 30 г мила на 1 л води |
| Мідний дріт | Механічний збір кульок | Утворює амальгаму з ртуттю |
Після хімічної обробки не можна відразу ходити по підлозі босоніж. Краще витримати поверхню до повного висихання, після чого ще раз протерти її чистою вологою ганчіркою. Використані ганчірки, щітку і рукавички слід упакувати в герметичний пакет і здати разом зі зібраною ртуттю.
Чого категорично не можна робити
Пилосос подрібнює ртуть до дрібнодисперсного стану і викидає її в повітря разом із потоком, а віник розкочує кульки по всій кімнаті, збільшуючи площу забруднення.
Помилки під час прибирання часто страшніші за сам розлив, тому що вони перетворюють видимі кульки на невидимий аерозоль. Пилосос, навіть з водяним фільтром, не затримує пари ртуті, а його нагрітий мотор ще й підвищує температуру повітря. Після такого прибирання техніку доведеться утилізувати разом із мішком і фільтрами, оскільки очистити внутрішні деталі практично неможливо. Віник або щітка розбивають металеві кульки на дрібні краплі, які важко помітити навіть з ліхтариком.
Ось перелік дій, які гарантовано погіршують ситуацію:
- не вмикайте пилосос;
- не підмітайте віником чи щіткою;
- не витирайте ртуть звичайною ганчіркою;
- не викидайте зібрану ртуть у сміттєпровід чи каналізацію;
- не періть забруднений одяг у пральній машині;
- не залишайте відчиненими двері до інших кімнат
Каналізація також не годиться для утилізації, бо важкий метал осідає на трубах і може випаровуватися в приміщенні ще довго. Сміттєпровід створює ризик отруєння для людей, які обслуговують будинок. Пральна машина після прання забрудненого одягу стає джерелом вторинного забруднення, а ртуть, що лишилася в зливі, продовжує випаровуватися у ванній кімнаті.
Утилізація зібраної ртуті та забруднених речей
Скляну банку зі ртуттю, заливши її водою, щільно закрийте кришкою і здайте до аварійної служби, місцевого відділу санітарно-епідеміологічної служби або пункту прийому небезпечних відходів.
Зібраний метал не можна зберігати вдома навіть у закритому вигляді, оскільки пари здатні проникати через мікрощілини. Найкраще одразу зателефонувати до служби порятунку за номером 101 або до місцевої санстанції, щоб отримати вказівку, куди саме везти відходи у вашому населеному пункті. У багатьох містах працюють мобільні бригади демеркуризації, які приймають такі виклики. Забруднені ганчірки, рукавички, піпетки, скотч і бахіли слід скласти в другий герметичний пакет. Одяг, який контактував з ртуттю, утилізують або, якщо річ коштовна, здають на спеціальну хімічну чистку, попередивши персонал про характер забруднення. Килим або матрац із ртуттю здати складніше, тому їх найчастіше вивозять разом із небезпечними відходами.
Гранично допустима концентрація парів ртуті в житловому повітрі становить близько 0,0003 мг/м³. Один розбитий побутовий термометр з 1-2 грамами ртуті може створити перевищення цієї норми в десятки разів у закритій кімнаті навіть при кімнатній температурі.
Документи про здачу небезпечних відходів зазвичай не потрібні, але бажано зафіксувати час і місце передачі. Якщо у вашому районі немає стаціонарного пункту, зверніться до управляючої компанії або ЖЕКу, вони зобов’язані прийняти такі відходи після аварії побутового термометра. Не варто залишати банку на балконі, адже перепади температури можуть зруйнувати скло, а пари ртуті при нагріванні сонцем швидко наповнять повітря навколо.
Ознаки отруєння парами ртуті та дії лікаря
Якщо після прибирання з’явилися головний біль, металевий присмак, нудота, слабкість, тремтіння повік або пальців, кровоточивість ясен, зверніться до токсиколога або викличте швидку.
Гостре отруєння парами ртуті після одного розбитого термометра трапляється рідко, але хронічний вплив навіть низьких концентрацій може дати віддалені симптоми. Найбільш уразливі нервова система і нирки, тому варто звертати увагу на дратівливість, порушення сну, зниження пам’яті та дрібне тремтіння рук. Діти й вагітні жінки потребують особливої обережності, оскільки ртуть накопичується в організмі. Якщо виникли підозри, лікар призначає аналіз сечі та крові на вміст ртуті. До моменту огляду не варто пити сорбенти без призначення, але можна вивести людину на свіже повітря та забезпечити спокій. Подальше лікування залежить від ступеня інтоксикації і може включати введення комплексонів, які зв’язують метал і прискорюють його виведення.
Після завершення демеркуризації слід ще кілька днів провітрювати кімнату, робити вологе прибирання і спостерігати за самопочуттям мешканців. Якщо в будинку стояв запах, схожий на металевий, або з’явилася слабкість, повторний виклик служби демеркуризації допоможе виконати контрольний замір повітря.
Ртуть із побутового термометра вимагає не стільки складних хімічних знань, скільки послідовного дотримання правил безпеки на кожному етапі. Найчастіше проблеми виникають не через сам розлив, а через спроби прибрати його швидкими побутовими способами. Якщо вдалося вивести людей, організувати правильне провітрювання, захистити себе під час збору і здати зібраний метал у спеціалізовану службу, ризик для здоров’я знижується практично до нуля. Залишкова хімічна обробка підлоги і ретельне вологе прибирання впродовж кількох наступних днів допомагають прибрати мікроскопічні залишки, які не вдалося побачити оком.
About the Author
