У травні 2017 року детективи Національного антикорупційного бюро провели одну з найгучніших операцій – затримання голови Державної фіскальної служби Романа Насірова просто в лікарняній палаті. Керівником слідчої групи був Анатолій Новак, людина, чий професійний шлях починався у легендарному спецпідрозділі “Альфа” Служби безпеки України. Перехід від виконання силових завдань до скрупульозного збору доказів економічних злочинів здивував багатьох, однак саме таке поєднання дало змогу вибудувати нову якість розслідувань топкорупції. Сьогодні Новак вважається одним із найтитулованіших детективів НАБУ, а його підхід до справ часто стає зразком для колег.
Перший досвід та прихід до “Альфи”
Анатолій Новак народився 1978 року в Україні, закінчив Національну академію СБУ і з кінця 1990-х років потрапив до лав Центру спеціальних операцій “А” – підрозділу, відомого як “Альфа”. Вже на старті служби він брав участь у знешкодженні озброєних угруповань та звільненні заручників. Система підготовки вимагала від офіцерів фізичної витривалості й водночас блискавичного аналітичного мислення. У “Альфі” Новак опанував методи штурму будівель, снайперську справу, психологічний тиск на злочинців під час переговорів. Окремим напрямком стало фізичне затримання фігурантів, які чинили збройний опір. Роками відточувалася здатність ухвалювати рішення за лічені секунди, що пізніше виявилося безцінним під час спецоперацій НАБУ, де кожна хвилина може коштувати доказової бази. Новак неодноразово згадував, що саме досвід роботи в режимі постійної небезпеки сформував у нього холоднокровність і вміння відсікати зайве. Служба в “Альфі” тривала понад п’ятнадцять років; за цей час він отримав державні нагороди, зокрема орден “За мужність” III ступеня. Під час однієї зі спецоперацій на сході України Новак брав участь у затриманні лідера організованого угруповання, який погрожував вибухівкою. Тоді вдалося уникнути жертв завдяки чіткому плану, розробленому безпосередньо ним. Згодом ці навички лягли в основу його майбутньої роботи з економічними злочинами, де потрібна така ж точність і вміння прораховувати кроки наперед.
Навички, що стали фундаментом для антикорупційних розслідувань
Отримані в “Альфі” компетенції виявилися критично важливими для нового етапу кар’єри:
- навички оперативного планування та проведення обшуків;
- вміння читати невербальні сигнали й оцінювати свідчення на місці;
- фізична підготовка для роботи в екстремальних умовах;
- досвід роботи з інформаторами та агентурними джерелами;
- стійкість до стресу під час затримань високопосадовців;
- знання спеціальних технічних засобів фіксації доказів.
Під час однієї зі спецоперацій у складі “Альфи” Анатолій Новак особисто знешкодив озброєного гранатою злочинця, за що отримав відомчу нагороду “За мужність” III ступеня.
З “Альфи” в антикорупційний фронт
Перехід Новака зі спецслужби до щойно створеного Національного антикорупційного бюро восени 2015 року не був випадковим. Керівництво НАБУ цілеспрямовано шукало фахівців із силовим минулим, здатних поєднувати оперативну витривалість з аналітичним складом розуму. Новак пройшов суворий конкурсний відбір, який включав перевірку на детекторі брехні, тести на професійну придатність і психологічне оцінювання. Його мотивація полягала не просто в зміні місця роботи – йшлося про принципово інший виклик: довести, що навіть високопосадовці можуть опинитися на лаві підсудних, якщо доказова база зібрана бездоганно. У перші місяці нової роботи Новака призначили старшим детективом і доручили розслідування складних економічних схем. Він швидко зрозумів, що методика “Альфи” – чітка послідовність дій, контроль емоцій та робота з джерелами – ідеально лягає на потребу документувати латентні злочини. Колеги згадують, як Новак особисто брав участь у раптових обшуках у будинках фігурантів, зберігаючи при цьому сталевий спокій, що нерідко деморалізувало підозрюваних. Паралельно він освоював методи фінансових розслідувань, аналіз руху коштів через офшори та тонкощі міжнародної правової допомоги. Таким чином, шлях із “Альфи” перетворився на свідомий вибір інструменту, а не на ситуативну зміну професії.
Ключові віхи кар’єри Анатолія Новака:
| Період | Посада / Підрозділ | Ключові обов’язки |
|---|---|---|
| 1998–2015 | Офіцер спецпідрозділу “Альфа” СБУ | Участь у антитерористичних операціях, затримання небезпечних злочинців, фізична охорона свідків |
| 2015–дотепер | Старший детектив НАБУ | Розслідування топкорупції, керівництво слідчими групами, взаємодія з міжнародними партнерами |
| 2017–2018 | Керівник групи у справі “Роттердам+” | Збір доказів, обшуки, економічна експертиза, міжвідомча координація |
Новак на чолі детективних груп НАБУ
Всередині Бюро Новак швидко завоював авторитет людини, яка не боїться йти на загострення ситуації. Йому доручали справи, де фігурували суми у сотні мільйонів гривень і де опонентами виступали цілі юридичні армії. Він очолював групу з розслідування так званої формули “Роттердам+”, що дозволяла генерувати надприбутки для енергетичного сектору. Під його керівництвом було проведено десятки обшуків в офісах генерувальних компаній, вилучено сервери з первинною документацією, яка згодом лягла в основу підозри. Новак особисто допитував ключових свідків, використовуючи тактику поступового звуження кола питань, що змушувало співрозмовників видавати непослідовність у власних версіях. Його попередній досвід у “Альфі” дозволяв тонко відчувати, коли фігурант починає нервувати, і в цей момент переходити до пред’явлення неспростовних доказів. Колеги зазначають, що стиль Новака поєднує суху аналітику з важкою психологічною грою, яка залишає навіть досвідчених адвокатів у глухому куті. Паралельно він координував дії з міжнародними правоохоронними органами, адже значна частина корупційних схем була виведена через офшорні юрисдикції. Саме завдяки такому міжвідомчому підходу вдалося довести справу до скерування обвинувального акту до суду. Робота з детективною групою вимагала від Новака не лише лідерських якостей, а й постійного навчання персоналу: він запровадив внутрішні тренінги з тактики допитів, засновані на власних напрацюваннях. Так поступово формувалася своєрідна школа розслідувань, де стандартом стала безкомпромісна вимога до якості доказів.
Мисливці за тінню – ключові справи
Портфель резонансних справ Анатолія Новака охоплює розслідування щодо керівництва Одеського припортового заводу, газової справи народного депутата Олександра Онищенка та згаданого “Роттердаму+”. У кожному з цих епізодів детектив демонстрував рідкісну здатність вибудовувати ланцюжок від конкретної операції до кінцевого бенефіціара. У справі Онищенка групі Новака вдалося не тільки виявити механізм розкрадання природного газу, а й задокументувати роль посадовців “Укргазвидобування”. Збір доказів тривав майже два роки, за цей час було допитано понад сто свідків і проведено безліч технічних експертиз. Новак наполягав на фіксації кожного траншу, навіть якщо сума виглядала незначною – така скрупульозність пізніше допомогла скласти загальну картину збитків. Інша значна віха – справа голови ДФС Романа Насірова, де затримання підозрюваного стало можливим лише після того, як Новак отримав від лікарів підтвердження, що стан здоров’я дозволяє проводити слідчі дії. Операція з рентгенівською чіткістю продемонструвала, що НАБУ здатне діяти навіть у найбільш закритих умовах, якщо доказова база підготовлена без єдиного зазору. Детективи під керівництвом Новака також розплутали схему з розкраданням коштів на добудові Подільського мостового переходу, де фігурували завищені кошториси та фіктивні субпідрядники. Усі ці справи об’єднує одна риса – особиста залученість Новака на вирішальних етапах, будь-то обшук, допит чи ознайомлення з матеріалами. Такий підхід не лише підвищував ефективність, а й створював додатковий тиск на фігурантів, які розуміли, що проти них працює не абстрактна система, а конкретна людина з бездоганною репутацією. Чимало з розслідуваних ним схем мали багаторічну історію й до появи НАБУ вважалися недоторканними, тому оперативне втручання із залученням специфічних навичок “Альфи” давало змогу ламати стереотипи.
Характер, що загартовує систему
Поза сухими звітами про проведені слідчі дії постає особистість, яка не вписується в шаблон кабінетного чиновника. Колеги описують Новака як стриманого, але надзвичайно вимогливого керівника, який не сприймає формального виконання обов’язків. Його робочий день часто починається о шостій ранку з аналізу оперативної інформації, а завершується далеко за північ, коли доводиться готувати клопотання до суду. Від спецпризначенців він успадкував звичку перевіряти кожну деталь власноруч, що багатьом здається зайвою підозрілістю, але насправді це дозволяє уникати помилок, які в суді могли б зіграти на користь захисту. Водночас Новак не цурається визнавати прогалини у власних знаннях і регулярно консультується з експертами з фінансів, IT-сфери та міжнародного права. Така відкритість до навчання нетипова для силовиків старого гарту і викликає повагу в середовищі молодих детективів. На публічних заходах він з’являється рідко, але коли виступає, його слова завжди вагомі – без зайвої патетики, виключно по суті. Близьке оточення відзначає його майже спортивну завзятість: програвши один епізод у суді, він повертається до справи з новою тактикою, немов шахіст, який розігрує довгу комбінацію. Ця риса допомогла втриматися на плаву навіть тоді, коли зовнішній тиск на НАБУ зростав, а справи затягувалися через процесуальні диверсії. Сам Новак в інтерв’ю неодноразово повторював, що запорукою успіху вважає чітку постановку мети й послідовне відсікання зайвого, як під час операції зі звільнення заручників. Саме таке поєднання дисципліни, гнучкості й незламності робить його фігурою, яка задає внутрішні стандарти Бюро.
Коли підсумовуєш кар’єру Анатолія Новака, стає очевидним, що його перехід із “Альфи” до НАБУ був не просто зміною відомства, а глибокою трансформацією методу. Уміння діяти в умовах обмеженого часу та високої невизначеності лягло на підготовку багатоепізодних економічних справ, які до нього вважалися майже безнадійними. Сьогодні його підхід вивчають як приклад конвертації бойового досвіду в цивільний антикорупційний інструмент, а сам він залишається одним із тих, хто робить інституційну спроможність НАБУ реальністю, а не декларацією.
About the Author
