Ранок 24 лютого 2022 року пам’ятають усі, хто проживає в Україні. Гуркіт вибухів, сирени, повідомлення в телефонах від рідних – цей день перевернув життя десятків мільйонів людей, змусивши їх узяти зброю або рятувати дітей у підвалах. Того ранку завершилася епоха напівтонів, а світ остаточно зрозумів – велика війна повернулася в центр Європи. Щоб усвідомити, чому вторгнення стало повномасштабним саме в цей час, треба зазирнути в переддень катастрофи.
Передумови та наростання загрози
Перші дзвіночки пролунали ще навесні 2021 року, коли супутникові знімки зафіксували аномальне перекидання російських батальйонних тактичних груп до кордонів України. Тоді більшість аналітиків сприйняла це як чергову демонстрацію сили, проте восени масштаби приготувань стали безпрецедентними. Тилові ешелони везли боєприпаси, пальне, польові шпиталі. Листопадові повідомлення західних розвідок прямо вказували на можливість вторгнення вже в січні–лютому. У грудні 2021 року Кремль висунув НАТО пакет вимог, які де-факто забороняли альянсу розширюватися на схід і виводили війська з країн, що приєдналися після 1997 року. Переговори в Женеві, Брюсселі та Відні в січні 2022 року зайшли в глухий кут – жодна сторона не збиралася поступатися.
19 лютого 2022 року на Мюнхенській безпековій конференції президент України Володимир Зеленський закликав партнерів не чекати ракетних ударів, а діяти на випередження. Однак у західних столицях ще жевріла надія на дипломатичний вихід. 21 лютого Путін визнав “незалежність” псевдоутворень “ДНР” і “ЛНР”, а 22 лютого Рада Федерації дала дозвіл на використання збройних сил за межами Росії. У ці години на Донбасі різко зросла кількість обстрілів, а світова преса наводила мапи ймовірних напрямків удару. Ввечері 23 лютого в повітрі висіла гнітюча тиша, яку старші люди порівнювали з відчуттями напередодні 22 червня 1941 року.
Перший ранок великої війни
Близько четвертої години ранку 24 лютого на державних телеканалах Росії почалося звернення Путіна. Оголосивши “спеціальну воєнну операцію”, він заявив про намір “демілітаризувати та денацифікувати” Україну. Майже миттєво понад півтора десятка міст відчули удари крилатих і балістичних ракет: Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Вінниця, Івано-Франківськ. Вибухи розбудили мешканців, які в темряві хапали дітей та документацію. Ледь розвиднілося, як у прикордонних областях зав’язалися піхотні бої, а російські колони рушили територією Білорусі в напрямку Чорнобильської зони та Чернігова.
О 05:52 повітряний простір України повністю закрили для цивільної авіації. Президент Зеленський близько шостої сорок п’ятої записав коротке відеозвернення, в якому підтвердив: на країну здійснено повномасштабний напад. Верховна Рада невідкладно запровадила воєнний стан. У столиці сирени ревіли без упину, а люди бігли до найближчих укриттів. Перші російські вертольоти з десантниками помітили над Київським водосховищем уже о шостій ранку, а о сьомій у районі Гостомельського аеропорту зав’язався бій, який потім назвуть одним із символів українського опору. Транспортні літаки з ворожими підрозділами так і не змогли приземлитися – злітну смугу заблокували і пошкодили.
Головні напрямки ударів та задум Кремля
Москва планувала одночасний концентричний удар із трьох стратегічних напрямків, аби максимально швидко скувати українську армію, оточити столицю та примусити державне керівництво до капітуляції. Завчасно підготовлені угруповання націлювалися на ключові політичні й транспортні вузли. Нижче вказано приблизний розподіл сил вторгнення на світанку 24 лютого.
| Напрямок | Угруповання вторгнення РФ | Основні сили ЗСУ | Характер бойових дій |
|---|---|---|---|
| Північний (Київський) | Від Білорусі: 35-та загальновійськова армія, частини 76-ї десантно-штурмової дивізії, угруповання “О” |
72-га, 14-та бригада, територіальна оборона Києва |
Спроба бліцкригу через Гостомель, зупинена на рубежі Ірпінь – Буча |
| Східний | 1-ша танкова армія, 20-та загальновійськова армія, сили “ЛНР/ДНР” |
24-та, 30-та, 92-га, 53-тя бригади |
Позиційні бої, масовані артилерійські обстріли |
| Південний | 22-й армійський корпус Чорноморського флоту, 58-ма армія, десант із Криму |
36-та бригада морської піхоти, 28-ма бригада, 79-та аеромобільна |
Стрімке просування через Херсонщину до Миколаєва, захоплення Каховської ГЕС |
Північний клин мав стати вирішальним: після висадки в Гостомелі планувалося швидко перекинути легку бронетехніку до урядового кварталу. Оборона аеропорту сплутала всі карти. На сході зав’язалися жорсткі вуличні бої за Харків, а лінія розмежування перетворилася на суцільний артилерійський фронт. Південне угруповання, спираючись на підтримку флоту, в перші дні захопило Херсон і рушило в бік Миколаєва, однак тамтешні гарнізони зупинили подальше просування.
Миттєва реакція світу
Звістка про ракетні удари миттєво облетіла планету. Президент США Джо Байден ще до світанку за європейським часом назвав події “зухвалою агресією” і пообіцяв жорстку відповідь. Рада безпеки ООН зібралася на екстрене засідання, де український постпред звернувся з вимогою негайно зупинити вторгнення, а російська делегація відмовилася визнавати сам факт атаки. Практично в той самий момент НАТО активувало статтю 4 і розпочало перекидання додаткових батальйонів до країн Балтії та Польщі.
Перші кроки міжнародної спільноти виявилися блискавичними:
- Сполучені Штати запровадили заборону на експорт високотехнологічної продукції та санкції проти державного боргу Росії;
- Велика Британія заморозила активи десяти найбільших російських банків і заборонила розрахунки в фунтах стерлінгів;
- Європейський Союз ухвалив пакет обмежень, що унеможливлював постачання компонентів для військової промисловості;
- Японія наклала вето на операції центробанку в єнах та анонсувала персональні візові заборони;
- Канада скасувала дозволи на в’їзд для російських громадян і спорядила транспорт із летальним озброєнням;
- Австралія синхронно ввела фінансові обмеження та посилила кібернетичну підтримку українських установ.
Швидкість і синхронність цих рішень шокували Кремль, який розраховував на розгубленість і тривалі бюрократичні процедури.
Чому обрали саме 24 лютого
Вибір конкретної дати не був випадковим. Одразу після 20 лютого завершилися спільні військові навчання Росії та Білорусі “Союзна рішучість-2022”, у межах яких на білоруські полігони стягнули близько 30 тисяч військовослужбовців і сотні одиниць техніки. Після закінчення маневрів угруповання не повернули додому, а залишилися на позиціях, перетворившись на готовий ударний кулак. Середина лютого також подарувала сприятливі погодні умови: земля була промерзлою на достатню глибину, що дозволяло колісній та гусеничній техніці швидко рухатися полями, оминаючи основні траси, де на них чекали засідки.
Політичний розрахунок також відігравав свою роль. Зимові Олімпійські ігри в Пекіні офіційно закрилися 20 лютого, і після цього увага глобальних медіа більше не була прикута до грандіозного спортивного шоу. У Кремлі вважали, що західні країни не встигнуть консолідуватися для блискавичної відповіді. Внутрішня динаміка теж мала значення: 21 і 22 лютого в Москві інсценували бурхливе обговорення в Раді безпеки, після чого Путін оголосив про визнання “республік”, сформував юридичне обґрунтування введення військ. Збройний напад відразу після цього мав застати українське керівництво зненацька – розрахунок робився на швидку втечу президента і параліч державних інститутів.
Швидка війна, яка не відбулася
У перші години після вторгнення в коментарях західних і російських експертів раз-по-раз з’являлася теза про взяття Києва за 72–96 годин. Такий хід думок базувався на оцінці співвідношення сил, де російська армія мала десятикратну перевагу в авіації та ракетах. Проте вже до полудня 24 лютого з’ясувалося, що українське суспільство чинить опір, якого не очікували навіть найбільші оптимісти. Національна гвардія та 72-га бригада знищили російський десант у Гостомелі, вибили техніку і зберегли контроль над летовищем. Колони, що рухалися з боку Чернігова, зіштовхнулися з мобільною обороною – українські артилеристи били по головних машинах, паралізуючи рух вузькими лісовими дорогами.
Цікавий факт: за інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, у перший день вторгнення Росія випустила понад 160 крилатих і балістичних ракет, однак через роботу протиповітряної оборони та серйозні прорахунки у визначенні цілей лише близько 45% із них досягли запланованих військових об’єктів.
У містах сформувалися загони добровольців, які палили колони з коктейлями Молотова, а сільські трактористи витягували покинуту ворожу техніку. Усе це деморалізувало противника, чиї плани почали розсипатися на очах. “Бліцкриг” обернувся м’ясорубкою, і саме тому світ уперше заговорив про те, що Україна може не тільки встояти, а й завдати поразки, яка перепише правила гри.
Тектонічні наслідки для планети
24 лютого стало точкою неповернення для глобальної системи безпеки. Уже за кілька тижнів Фінляндія та Швеція заявили про намір відмовитися від нейтралітету і приєднатися до НАТО, що збільшило сухопутний кордон альянсу з Росією на 1300 кілометрів. Німеччина оголосила про створення спеціального фонду в 100 мільярдів євро для переозброєння Бундесверу – крок, який блокували десятиліттями. Польща, країни Балтії та Сполучене Королівство різко наростили видатки на оборону та передачу озброєнь Києву.
Енергетичні та продовольчі ринки здригнулися миттєво: ціни на газ у Європі підскочили втричі, а вартість пшениці сягнула рекордних позначок, спричинивши голодні протести в Африці та Азії. Міжнародний кримінальний суд відкрив розслідування воєнних злочинів, а Генеральна асамблея ООН 2 березня ухвалила резолюцію з вимогою негайного виведення військ. Понад вісім мільйонів українців залишили свої домівки, перекроївши демографічну карту Європи. Такого масштабного збройного конфлікту на континенті не бачили з часів Другої світової, і його відлуння досі визначає порядок денний урядів від Вашингтона до Токіо.
Відтоді минуло чимало часу, проте 24 лютого залишається датою, яка відокремлює безтурботний світ від світу, де право сили знову вийшло на перший план. Історія того дня – це не лише про ракети й колони, а насамперед про рішучість мільйонів звичайних людей, які в найстрашнішу мить не зламалися. Повномасштабне вторгнення стало каталізатором глобальних змін, а перші години війни переконливо показали, що навіть найпотужніша армія безпорадна перед суспільством, готовим боронити свій дім.
About the Author
