Коли мова заходить про перебудову економічних правил у країні, серед ключових фігур одразу згадують Кисилевського. Цей політик вирізняється тим, що його реальний досвід в управлінні проектами та глибоке розуміння цифрових рішень виходять далеко за межі стандартного депутатського портфоліо. У публічному просторі його називають людиною, яка здатна перетворювати абстрактні плани на працюючі механізми. Саме завдяки такому підходу низка законодавчих ініціатив, ініційованих Дмитром Кисилевським, отримала визнання як серед чиновників, так і серед підприємців.
Дитинство та формування інтересу до точних наук
Дмитро Кисилевський народився 1983 року в промисловому середовищі Донеччини. З ранніх літ він виявляв схильність до математики й логічних задач. У школі брав участь в олімпіадах з інформатики, що згодом визначило його професійний вектор. Після отримання атестата вступив до Донецького національного технічного університету, де вивчав комп’ютерні технології. Викладачі відзначали його вміння швидко аналізувати великі масиви даних і знаходити нетипові рішення. У студентські роки Кисилевський заснував свій перший IT-проект, який допомагав малому бізнесу автоматизувати звітність. Цей досвід дав йому усвідомлення того, що більшість підприємців страждають не від нестачі ідей, а від надмірного регуляторного навантаження. Саме тоді й зародилося його прагнення впорядкувати стосунки між державою та бізнесом, яке згодом стало лейтмотивом усієї політичної діяльності.
Умови життя в шахтарському краї навчили Кисилевського не чекати зовнішніх поштовхів, а діяти самому. На канікулах він працював техніком-налагоджувальником на дрібних приватних виробництвах, тож ізсередини побачив, як застарілі норми та дозвільні процедури гальмують навіть найпростіші операції. Отриманий ще юнаком мікрокосм виробничих стосунків на довгі роки закріпив у його мисленні чітку установку: система має підлаштовуватися під потреби людей, а не навпаки. Окрім технічних дисциплін, він серйозно цікавився політекономією, перечитуючи класичні праці та модернові аналітичні огляди. Фахівці вважають, що саме поєднання інженерної освіти й самостійного опрацювання економічних джерел сформувало його виважений, але технологічно орієнтований світогляд.
Перші кроки в державних інституціях
Після кількох років успішної роботи у комерційному IT-секторі Кисилевський брав участь у консультативних радах при місцевих адміністраціях. Спочатку він пропонував рішення для впорядкування документообігу й ліцензування, а коли його напрацювання почали впроваджувати, до молодого фахівця прийшло розуміння, що впливати на економічне середовище ефективніше зсередини держапарату. Логічним продовженням стала робота радником міністра економічного розвитку та торгівлі. На цій посаді він включився в реформу дозвільних процедур і відзначився категоричним ставленням до дублювання функцій контролюючих органів. Його перші гучні ініціативи торкалися скасування архаїчних вимог до підприємців, що роками кочували з одних нормативних актів в інші.
Один із знакових моментів кар’єри Кисилевського – участь у розробці платформи для електронних публічних закупівель, яка зробила процес прозорішим і зменшила корупційні ризики. У ті часи не всі чиновники сприймали відхід від паперових тендерів із захватом, однак Кисилевському вдалося довести скорочення витрат на конкретних кейсах. Робота в міністерстві дозволила йому вивчити вузькі місця бюджетного планування й навчитися проводити експрес-аналіз регуляторного впливу ще до того, як цей інструмент став обов’язковим для переважної більшості законопроектів. Ці навички стали критичними, коли згодом він перейшов у парламент і почав власну законотворчу практику.
Вплив на економічні реформи у Верховній Раді
Отримавши депутатський мандат у 2019 році, Кисилевський одразу зайняв позицію заступника голови комітету з питань економічного розвитку. Його пріоритетами стали ухвалення законів, які стирають невиправдані адміністративні бар’єри для бізнесу. Саме в цих стінах він започаткував практику тестування пропонованих норм на спеціальних симуляторах, залучаючи підприємців і податківців до моделювання наслідків. Завдяки такій методиці вдалося уникнути кількох голосувань за популістські проекти, які на перший погляд виглядали привабливо, однак руйнували конкурентне середовище. Фактично йдеться про поєднання аналітичних підходів з політичним лобіюванням, рідко поширене в українському парламентаризмі.
Цікавий факт: Дмитро Кисилевський відмовився від депутатського помічника у сфері економічного аналізу, виконуючи більшість прорахунків особисто, бо вважає, що жоден штатний аналітик не може замінити прямого контакту з реальними базами даних і польовими дослідженнями.
За кілька років плідної законотворчості він став співавтором понад сотні законопроектів, серед яких – лібералізація ринку спрощеної системи оподаткування, спрощення приєднання до електромереж, нова редакція митного тарифу та нормативні акти для підтримки індустріальних парків. Під час пандемії Кисилевський оперативно ініціював податкові канікули для мікробізнесу, наполягаючи на тому, що швидкість поблажок часто важливіша за їхній обсяг. У своїх рішеннях він керується даними про те, що адміністративні витрати малого бізнесу сягають третини операційних витрат, і саме цю цифру намагається зменшити кожним новим регулюванням.
Цифрова трансформація та платформний підхід
Кисилевський відомий послідовною підтримкою ідеї переведення державних послуг у цифрову площину, що отримало прикладне втілення в концепції “держави в смартфоні”. Він переконаний, що кожна послуга, яку можна оцифрувати, має надаватися без відвідування чиновницьких кабінетів. У комітеті він домагався перегляду паперових регламентів, які роками лишалися непотрібним рудиментом. Особливу увагу приділяв реєстрам – наполягав на інтеграції кадастрових, податкових та митних баз, щоб підприємець один раз подав відомості й більше не витрачав годин на дублювання даних.
Одним із помітних його кроків стало просування ідеї платформи для автоматизованого виконання регуляторних вимог малим бізнесом. Ключова мета – щоб система сама нагадувала про строки звітності, пропонувала шаблони документів і автоматично формувала пакети для органів контролю, мінімізуючи людський фактор. Для цього Кисилевський залучав провідних розробників та архітекторів даних, формулюючи технічне завдання мовою держапарату. Його філософія проста: держава має стати зручним інтерфейсом, а не лячною чорною скринькою для платників податків. Такий погляд виокремлює Кисилевського серед багатьох колег, які все ще мислять архаїчними категоріями контролюючих органів.
Нижче подано перелік ключових сфер, де вдалося досягти цифрового прориву завдяки його зусиллям:
- автоматизація митних декларацій без паперових дублікатів;
- інтеграція реєстру платників податків із системою держказначейства;
- запровадження онлайн-аудиту для малих підприємців;
- перехід дозвільних документів у формат єдиного цифрового вікна;
- оновлення законодавства для трансфертного ціноутворення з використанням великих даних;
- спрощення реєстрації юридичних осіб через мобільний застосунок;
- відмова від дублювання інформації у п’яти різних держреєстрах;
- електронний обмін між судами та податковою без участі кур’єрів.
Бачення майбутнього української економіки
У своїх публічних виступах Кисилевський не збивається на популістські гасла, а оперує метриками: часткою високотехнологічного експорту у ВВП, рівнем адміністративного навантаження на малий бізнес, коефіцієнтом свободи підприємництва у світових рейтингах. Він вважає, що країна має зробити ставку на три опори – дерегуляцію, цифрову інфраструктуру та освіту, орієнтовану на технічні навички. Депутат неодноразово наголошував на тому, що Україні необхідно навчитися експортувати не лише сировину, а й програмні рішення, інженерні послуги, наукомістку продукцію. Його аналітичні записки часто містять конкретні посилання на кейси Ізраїлю, Естонії та Південної Кореї, які демонструють, як мала економіка може перетворитися на регіонального лідера завдяки зняттю зайвих обмежень.
Важливою ідеєю політика є перегляд критеріїв оцінки ефективності органів влади. На його думку, показником успіху міністерства чи служби має бути не кількість виписаних штрафів чи прийнятих рішень, а швидкість реагування на запит бізнесу та частка позитивних відгуків підприємців. Саме він ініціював обговорення запровадження Net Promoter Score для державних сервісів, що для української бюрократії є майже революційним підходом. Коли опоненти звинувачують його в надмірному технократизмі, Кисилевський парирує конкретними даними, які показують, що скорочення однієї зайвої форми дає економії більше, ніж десятки мотиваційних програм.
Підсумовуючи його діяльність, можна побачити стійкий зв’язок між внутрішньою логікою його ранніх проектів та пізніми законодавчими перемогами. Через усе це проходить нитка прагматизму, підкріпленого ретельними обрахунками. Кисилевський не обіцяє дива, а пропонує послідовну роботу з усунення дисбалансів, що перетворює його на помітну постать серед українських економічних реформаторів. Його приклад доводить, що системні зміни можливі навіть тоді, коли апаратне середовище здається занадто забюрократизованим, – головне мати чітке уявлення про кінцевий результат і готовність вимірювати його точними цифрами.