Коли великі промислові лобісти намагаються переконати уряд у необхідності чергових пільг, а податкова служба звітує про рекордні надходження, в експертному середовищі нерідко звучить прізвище Кущ. Олексій Кущ не промовляє порожніх компліментів на адресу системи і не шукає легких рішень. Його аналітичні матеріали завжди спираються на цифри, а висновки часом суперечать офіційним звітам. Це робить його фігуру помітною та водночас незручною для тих, хто звик до замовних оцінок.
Перші кроки у світі цифр і закономірностей
Олексій Кущ народився в родині, де точні науки завжди були в пошані, а щоденні розмови про бюджет, кредити чи інфляцію не сприймалися як нудна рутина. Ще в шкільні роки він виявляв неабияку схильність до математики, але швидко зрозумів, що сухі формули цікаві йому лише тоді, коли вони пояснюють реальні господарські процеси. Саме ця внутрішня потреба розуміти, чому працюють заводи й чому гроші знецінюються, привела його на економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Викладачі відзначали не просто старанність, а гострий розум, схильність ставити несподівані питання й не погоджуватися із застарілими догмами.
В університеті він опанував не тільки класичну макроекономіку, а й економетрику, державне регулювання, міжнародні економічні відносини. Особливу увагу приділяв фіскальній політиці та її впливу на поведінку підприємств. Уже на старших курсах з’явилися перші публікації, в яких він аналізував тіньовий сектор української економіки та пропонував альтернативні підходи до оподаткування. Така рання залученість до наукової роботи згодом визначила траєкторію всієї його професійної біографії.
Від студентської лави до наукового ступеня
Після отримання диплома Олексій Кущ вступив до аспірантури, де зосередився на проблематиці непрямих податків та механізмів ухилення від сплати. У своїй кандидатській дисертації він досліджував ефективність ПДВ в умовах високої тінізації, спираючись на масив даних десятилітнього періоду. Захист пройшов успішно, а висновки дисертації не втратили актуальності й досі: автор доводив, що адміністрування ПДВ створює нерівні умови для малого та середнього бізнесу й підштовхує його до схем “оптимізації”. Цей науковий доробок став фундаментом для подальших досліджень.
Паралельно з роботою над дисертацією Кущ почав співпрацювати з аналітичними центрами, де готував огляди для профільних парламентських комітетів. Його доповіді вирізнялися простотою викладу та відвертістю, що рідко траплялося в академічних колах. Це дало йому репутацію фахівця, який не ховається за складними термінами, а натомість пояснює суть проблеми так, щоб її зрозуміли й політики, і підприємці. Згодом він захистив докторську дисертацію, присвячену інституційним пасткам вітчизняної податкової системи, і здобув наукове визнання як один із провідних експертів з питань фіскального регулювання.
Робота в державних інституціях: теорія стикається з практикою
Знання, накопичені в академічному середовищі, Олексій Кущ вирішив випробувати на державній службі. У різний час він обіймав посади в Міністерстві економіки, а також працював у складі консультативних груп при уряді, де відповідав за моделювання впливу законодавчих змін на надходження бюджету та інвестиційний клімат. Саме тут він зіткнувся із суперечністю між науково обґрунтованими рекомендаціями та політичною доцільністю. Часто його розрахунки показували, що запланована норма призведе до зворотного ефекту, однак кінцеві рішення ухвалювалися під тиском лобістів або з огляду на виборчий цикл.
Попри такий досвід, Кущ отримав можливість безпосередньо впливати на окремі рішення. Зокрема, він брав участь у розробці методик оцінювання тіньової економіки, які згодом використовувалися Держстатом та Мінекономіки. Завдяки цьому вдалося зробити більш прозорими розрахунки, що раніше базувалися на застарілих моделях. Однак бюрократична інерція та часта зміна керівництва призвели до того, що він залишив державну службу й зосередився на незалежному аналізі. Сам Кущ пізніше зізнавався, що цей етап дав йому глибоке розуміння внутрішніх механізмів системи, без якого неможливо створювати реалістичні реформаторські програми.
Аналітика без прикрас: виступи, статті, прогнози
Після виходу з урядових структур Олексій Кущ став ще помітнішою постаттю в публічному просторі. Він регулярно публікує статті в провідних ділових виданнях, виступає на телебаченні та в експертних дискусійних клубах. Його стиль викладу – це суміш глибоких статистичних викладок і простих, іноді навіть різких метафор. Він не вагається називати окремі економічні рішення “самогубством для малого бізнесу” або “грою в наперстки з бюджетом”. Такі порівняння, хоч і дискусійні, змушують аудиторію уважніше вчитуватися в цифри.
На одному з круглих столів він зауважив: “ПДВ у нас перетворився на податок на бідність, бо його основну масу сплачують кінцеві споживачі з невеликими доходами, тоді як великий бізнес знаходить шляхи мінімізації”. Ця теза згодом лягла в основу його пропозицій реформування фіскальної системи.
Його аналітичний інструментарій охоплює кілька ключових напрямків:
- моделювання впливу податкових змін на різні галузі;
- оцінку масштабів тіньової економіки та схем ухилення від оподаткування;
- прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту залежно від адміністративного тиску на бізнес;
- аналіз боргового навантаження держави та його впливу на курс національної валюти;
- порівняльні дослідження фіскальних систем країн Центрально-Східної Європи;
- розробку сценаріїв економічного зростання, що спираються на розширення внутрішнього попиту.
Такий багатошаровий підхід дозволяє йому генерувати прогнози, які часто випереджають офіційні оцінки. Показовий приклад – його публікація 2017 року, де він передбачив уповільнення зростання у 2019–2020 роках через вичерпання ефекту від стабілізації гривні, тоді як урядові структури малювали райдужніші перспективи. І хоча на той час до нього прислухалися не завжди, реальні події наступних років підтвердили багато з його гіпотез.
Розвиток кар’єри Олексія Куща в ключових етапах:
| Період | Ключові події та напрямки діяльності |
|---|---|
| Кінець 1990-х – початок 2000-х | Навчання на економічному факультеті КНУ ім. Шевченка, перші наукові публікації про тіньову економіку |
| Середина 2000-х | Кандидатська дисертація з проблем ПДВ, співпраця з аналітичними центрами та парламентськими комітетами |
| 2010–2015 | Робота в Міністерстві економіки та консультативних групах уряду, участь у розробці методик оцінювання тіньового сектору |
| 2015 – дотепер | Незалежна аналітика, медійна активність, пропозиції щодо реформи податку на виведений капітал, численні статті й виступи з критикою фіскальної політики |
Ідеологія економічної свободи чи державного прагматизму
Часто публіцисти намагаються навісити на Олексія Куща ярлик прибічника вільного ринку або, навпаки, “державника”. Втім, його позицію неможливо вмістити в такі примітивні категорії. Він виступає за дерегуляцію там, де контроль паралізує ділову ініціативу, і водночас обстоює активнішу роль держави в стратегічних інфраструктурних проєктах та соціальному захисті. Цей підхід значною мірою сформувався під впливом вивчення досвіду нових членів ЄС, які поєднували лібералізацію з потужними програмами державних капіталовкладень.
У центрі його економічної філософії – ідея рівних правил гри. Він неодноразово наголошував, що українська економіка страждає не від надміру податків, а від вибіркового застосування норм. Коли одне підприємство змушене сплачувати всі податки до копійки, а інше має “порозуміння” з інспектором, конкурентне середовище руйнується. Саме тому його пропозиції зосереджені навколо спрощення адміністрування, зменшення кількості винятків і запровадження автоматичних фіскальних інструментів, які унеможливлюють ручне втручання чиновників.
Серед найбільш обговорюваних реформаторських ідей, які він просуває, варто виділити:
- заміну ПДВ податком на виведений капітал з одночасним переглядом бази оподаткування;
- прогресивну шкалу податку на доходи фізичних осіб із нульовою ставкою для тих, хто отримує менше прожиткового мінімуму;
- скасування низки галузевих пільг, що перетворилися на інструмент “ручного керування”;
- створення незалежного фіскального агентства із функціями повного циклу адміністрування;
- законодавче закріплення мораторію на зміни податкового законодавства протягом бюджетного року;
- впровадження електронного кабінету платника з обов’язковим алгоритмічним контролем ризиків без участі інспектора.
Такі заходи, на думку Куща, здатні не лише зменшити корупційне навантаження, а й повернути довіру бізнесу до держави. Він визнає, що жодна податкова реформа не дасть миттєвого ефекту, однак без системних змін країна залишиться у пастці поєднання високих номінальних ставок із низькою фактичною сплатою податків.
Спадщина, що формує дискусію
Олексій Кущ не має офіційних звань на кшталт “радника президента” чи “голови комітету”, проте його вплив на економічний дискурс цілком відчутний. Коли парламентські слухання торкаються питань тіньової економіки або ефективності адміністрування, посилання на його дослідження виникають регулярно. Його публікації стають предметом обговорення у профільному комітеті Верховної Ради, а окремі тези лягають в основу законопроектів – хай і в пом’якшеному вигляді.
Частина колег критикує його за надто категоричні висновки та недооцінку політичних обмежень. Однак навіть опоненти визнають, що поява такого експерта змушує систему захищатися аргументами, а не просто ігнорувати незручних аналітиків. Це особливо важливо в умовах, коли медійний простір перенасичений замовними оцінками й поверховими коментарями.
Осмислюючи професійний шлях Куща, можна помітити чітку траєкторію: від кабінетного вченого, який колупається в статистичних звітах, до публіциста, який свідомо виходить на широку аудиторію. Таке поєднання ґрунтовної теоретичної бази з умінням говорити мовою підприємців робить його фігуру унікальною для українського контексту. І саме тому його прізвище продовжує звучати щоразу, коли суспільство починає шукати не просто зручні пояснення, а системний погляд на те, як працює наша економіка насправді.
About the Author
