Як швидко позбутися гикавки – 7 перевірених методів

Ритмічний спазм, який змушує здригатися все тіло, зазвичай виникає без попередження. Приблизно кожна доросла людина стикалася із цією неприємністю під час важливої розмови чи відповідального заходу. З погляду фізіології гикавка видається лише короткочасним порушенням роботи діафрагми, проте миттєво викликає чималий дискомфорт. Блукаючий та діафрагмальний нерви раптово збуджуються, голосова щілина різко закривається, і народжується той специфічний звук, який неможливо стримати. Існує безліч народних порад, однак далеко не всі однаково надійні. Нижче розібрано сім способів, які дають реальний результат і спираються на особливості роботи нервової системи.

Звичайна затримка дихання змінює тиск у грудній клітці

Найпростіший прийом, який варто випробувати негайно після початку гикавки, полягає у свідомій затримці повітря. Під час такого маневру концентрація вуглекислого газу в крові трохи зростає, що посилає гальмівний сигнал до дихального центру в довгастому мозку. Діафрагма отримує команду розслабитися, і ритмічні скорочення припиняються. Для виконання потрібно зробити плавний глибокий вдих, відчути, як розширюються ребра, і затримати повітря на десять-п’ятнадцять секунд. Одразу після цього робиться дуже повільний видих через зімкнуті губи. Декому більше допомагає прийом, коли повітря затримують не після вдиху, а після спокійного видиху. У такій позиції напруга міжреберних м’язів падає швидше, а тиск на діафрагмальний нерв зменшується. Варто пам’ятати, що занадто довго тримати дихання небезпечно – достатньо кількох циклів із перервами. Людям із підвищеним артеріальним тиском варто виконувати цю вправу обережно, без надмірного натужування. Цей підхід виручає, коли під рукою немає ні склянки води, ні можливості відволіктися на сторонні дії.

Холодна вода перезавантажує блукаючий нерв

Ковток прохолодної рідини часто спрацьовує майже миттєво, бо температурний подразник відволікає нервову систему від хаотичних імпульсів. Суть цього способу полягає не просто в питті, а в тому, щоб пити маленькими порціями з протилежного боку склянки. Для цього треба взяти повну склянку води кімнатної температури, нахилитися вперед і зробити кілька ковтків з далекого краю. Таке положення тіла змушує м’язи живота та діафрагми змінити тонус, а паралельна стимуляція ковтального рефлексу тимчасово пригнічує активність гикавкового центру. Ще кращий ефект дає вода з кількома кубиками льоду, оскільки холод додатково подразнює рецептори стравоходу. Головне – пити повільно, без поспіху, інакше можна захлинутися або спровокувати новий спазм. У деяких випадках рятує полоскання горла прохолодною водою, що задіює ті самі нервові шляхи. Якщо поруч немає склянки, можна спробувати просто ковтати слину, уявляючи, що це вода, – парадоксально, але імітація ковтання іноді дає схожий результат. Основний плюс цього методу – його доступність у будь-якому місці, де є водопровід чи пляшка з напоєм.

Цукор або часточка лимона впливають на рецептори рота

Інтенсивний смаковий подразник нерідко стає тим важелем, який миттєво перериває ланцюжок гикавкових скорочень. Чайна ложка звичайного цукрового піску, повільно розчинена на язиці, стимулює чутливі закінчення язикоглоткового нерва. Потік несподіваних сигналів, що надходять до довгастого мозку, перекриває ритмічні імпульси, які живлять гикавку. Багато хто віддає перевагу часточці лимона, посипаній сіллю, адже кисло-солоний контраст діє ще потужніше. Можна також розсмоктувати невеликий шматочок імбиру – він подразнює слизову оболонку та водночас заспокоює шлунок, якщо гикавка пов’язана з переїданням. Лід на зап’ясті або за вухом, як не дивно, теж інколи зараджує, бо холодовий струс відвертає увагу нервової системи від діафрагми. Сюди ж відносять і прийом із раптовим переляком, хоча лікарі ставляться до нього скептично через можливий стрибок тиску. Усі ці варіанти об’єднує одне – вони створюють несподіваний сенсорний сплеск, який здатен обірвати нав’язливий рефлекс.

Простий маневр Вальсальви долучає м’язи живота

Коли звичайна затримка дихання не допомагає, варто спробувати прийом, який лікарі називають маневром Вальсальви. Його суть – закрити рот, затиснути ніс пальцями й обережно спробувати видихнути через закриті дихальні шляхи. Тиск у грудній клітці та черевній порожнині різко зростає, діафрагма зазнає помірного напруження, і це часто повертає їй нормальний тонус. Після такого маневру потрібно зробити спокійний видих, а потім кілька звичайних вдихів і видихів. Важливо не перестаратися – надмірне натужування може викликати запаморочення або короткочасне потемніння в очах, особливо в людей зі зниженим тиском. Саме тому метод не рекомендують виконувати за кермом або під час роботи з механізмами. Схожий ефект дають глибокі нахили тулуба вперед, коли живіт притискається до стегон, а руки вільно звисають донизу. У такій позі внутрішньочеревний тиск м’яко обмежує рухливість діафрагми, що дозволяє їй вийти із спазмового циклу.

Обережний тиск на очні яблука та точки обличчя

Існує давня лікарська практика впливу на трійчастий нерв через легке натискання на закриті повіки. Великий і вказівний пальці обох рук кладуть на верхні повіки й виконують м’які кругові рухи протягом десяти-п’ятнадцяти секунд. Цей прийом рефлекторно уповільнює серцевий ритм і знижує збудливість дихального центру. Подібним чином діє масаж точки в ділянці між верхньою губою та носом – варто натиснути туди подушечкою пальця й утримувати тиск близько двадцяти секунд. Деякі люди відчувають полегшення, якщо обережно потягнути себе за язик, що стимулює гортанний нерв і перериває патологічний рефлекс. Умовою всіх перелічених маніпуляцій є поміркованість, адже надмірний тиск на очі здатен спровокувати небажану реакцію судин. Окремо варто згадати прийом із закриванням вух долонями та ритмічним постукуванням пальцями по потилиці, який теж часом вимикає гикавку завдяки відволіканню слухового нерва.

Найдовший зафіксований напад гикавки тривав у американця Чарльза Осборна цілих 68 років – від 1922 до 1990 року. При цьому чоловік вів відносно звичайне життя, одружився та виховав вісьмох дітей, а гикавка припинилася так само загадково, як і почалася.

Поза ембріона та підтягування колін до грудей

Коли попередні кроки не спрацювали, корисно змінити положення тіла на таке, що фізично обмежує рух діафрагми. Найзручніший варіант – лягти на бік, підтягнути обидва коліна максимально близько до живота й обхопити їх руками. У цій позі органи черевної порожнини злегка зміщуються вгору, забезпечуючи м’який тиск на нижню поверхню головного дихального м’яза. Дихання автоматично стає більш поверхневим, частота спазмів поступово знижується, і за кілька хвилин гикавка часто зникає повністю. Інший варіант – сісти на стілець, покласти лікті на стіл, а підборіддя опустити на схрещені передпліччя. Таке положення створює легкий тиск на ділянку сонячного сплетіння, що також гальмує передачу збудження через діафрагмальний нерв. Корисно поєднувати цю позу з повільним діафрагмальним диханням, коли на вдиху живіт навмисне випинають назовні, а на видиху втягують. Люди, яким гикавка докучає після рясного обіду, можуть заздалегідь взяти за звичку десять хвилин посидіти в такій позі – це знижує ймовірність повторного нападу.

Коли варто припинити експерименти й піти до лікаря

Окремої уваги потребують ситуації, коли жоден із наведених способів не дав результату протягом сорока восьми годин. Тривала гикавка може сигналізувати про подразнення діафрагмального нерва через запальний процес у сусідніх органах, зокрема в підшлунковій залозі чи стравоході. Іноді її спричиняють неврологічні розлади, черепно-мозкові травми або порушення мозкового кровообігу. Якщо гикавка супроводжується болем за грудиною, утрудненим ковтанням, втратою ваги або лихоманкою, зволікання з візитом до терапевта не припустиме. Спеціаліст може призначити короткий курс міорелаксантів або нейролептиків, які перервуть патологічний рефлекс на рівні центральної нервової системи. У виняткових випадках застосовують блокаду діафрагмального нерва місцевими анестетиками, але це вже виключно лікарська маніпуляція. Також варто пам’ятати, що часте вживання газованих напоїв, алкоголю та гострої їжі підвищує ризик повторної гикавки, тож корекція раціону може бути найпростішою профілактикою.

Порівняння основних методів рятування від гикавки за швидкістю, зручністю та ймовірними обмеженнями.

Гикавка здебільшого виявляється швидкоплинним явищем, яке не потребує складного лікування. Наведені сім способів дозволяють обірвати цикл скорочень діафрагми за допомогою простих дихальних вправ, температурних чи смакових подразників, а також фізичних маневрів. Людина, яка розуміє, що першопричина криється в короткочасному збої нервової регуляції, починає ставитися до гикавки спокійніше і впевненіше застосовує той чи той прийом. Якщо напади повторюються часто або тривають довше двох діб, це привід пройти обстеження і виключити приховані запальні чи неврологічні процеси. У щоденному житті допомагає помірність у їжі, відмова від надто швидкого ковтання великих шматків і зменшення кількості напоїв із бульбашками. Завдяки звичайним підручним засобам неприємний стан вдається опанувати швидко, без зайвого хвилювання та незручних пауз у розмові.

About the Author

Безнога Настя

Editor

View All Posts